Мертва петля

Ме́ртва петля́ (в авіації) — фігура вищого пілотажу, відома також як «петля Нестерова». Замкнена петля у вертикальній площині.

Схема виконання «Мертвої петлі»
Мертва петля.

Історія

Свою назву — «мертва» — отримала через те, що деякий час була розрахована тільки теоретично на папері і практично не виконувалася. До П. М. Нестерова навіть горизонтальні розвороти на аеропланах (літаках) робили без крену — «млинцем». Його заслуга в тому, що він почав використовувати підйомну силу крила для маневру і в горизонтальній і у вертикальній площинах. Він так довіряв власним розрахунками, що перед виконанням «мертвої петлі» навіть не пристебнувся ременями до літака. Розрахунки виявилися правильними і у верхній точці петлі він не випав, як дехто застерігав  відцентрова сила притиснула пілота (льотчика) до сидіння. Перші спроби виконати цю фігуру пілотажу здійснювалися на зорі авіації на літаках, які не витримували перевантажень, що виникали при цьому, і руйнувалися — пілоти зазвичай не виживали. Вперше у світі її було виконано 27 серпня (9 вересня) 1913 року в Києві над Сирецьким полем П. М. Нестеровим[1] на літаку «Ньюпор-4» з двигуном «Гном» потужністю 70 к. с. [2] Цим маневром Нестеров започаткував вищий пілотаж.

«Петля Пегу»

У світі немає єдиної думки щодо того, хто був першим виконавцем даної фігури. Зокрема, у Франції та низці інших західноєвропейських країн, прийнято вважати, що це був французький пілот Адольф Пегу, який виконав трюк 6 вересня 1913 року на літаку Blériot XI. Причина в тому, що Пегу був досить популярним льотчиком, відомим своїм шоу, в той час як Нестеров був маловідомим військовим. У Росії вважається, що Пегу виконав не «мертву петлю», а S-подібну фігуру, на короткий час опинившись головою вниз.


Пам'ять

На честь 100-річчя першого у світі виконання мертвої петлі Національний банк України випустив ювілейну монету «Петля Нестерова»

Галерея

Див. також

Примітки

  1. "Як я зробив мертву петлю ", Стаття П. Н. Нестерова, опублікована в «Санкт-Петербурзькій газеті» від 4 та 5 вересня 1913 року, http://avia.lib.ru/bibl/1005/07.html
  2. Пишнов В. С., «З історії літальних апаратів», 1968 р, http://lib.ru/NTL/AVIA/PISHNOW/pyshnov.txt

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.