Мері Джексон

Мері Вінстон народилася 9 квітня 1921 року у сім'ї Елли (уроджена Скотт) і Френка Вінстонів.[6] Вона виросла в Гемптоні, штат Вірджинія, де з відзнакою закінчила «чорношкіру» школу Джорджа П. Фенікса.[7]

Мері Джексон отримала ступінь бакалавра математики і фізики у Гемптонському університеті в 1942 році.[8][9] Під час навчання була членкинею Альфа-Каппа-Альфа.[8]

Понад 30 років Джексон була лідером дівчат-скаутів.[7] У 1970-х роках відзначали її допомогу афро-американським дітям у своїй громаді створити мініатюрну аеродинамічну трубу для випробування літаків.[9][10][7]

Джексон була у шлюбі з Леві Джексоном-старшим[9], у пари двоє дітей, Леві Джексон-молодший і Керолін Марі Льюїс. Померла 11 лютого 2005 року у віці 83 років.[8]

Після закінчення школи Мері Джексон упродовж року викладала математику в афро-американській школі в окрузі Калверт, штат Меріленд.[7] У той час державні школи Півдня все ще були сегреговані. Вона також почала займатися репетиторством зі школярами і студентами, що продовжувала упродовж всього життя.[11]

У 1943 році вона повернулася в Гемптон, де стала бухгалтером у Національному центрі католицької громади. Згодом працювала секретарем і діловодом у Департамент іохорони здоров'я Гемптонського інституту. У цей час вона була вагітна і зрештою повернулася додому до народження сина. У 1951 році вона стала клерком у канцелярії начальника у Форт-Монро.[7][11]

Джексон тримає модель аеродинамічної труби

Джексон на роботі у Дослідному інституті Ленглі

У 1951 році Джексон був найнята Національним консультативним комітетом з аеронавтики (NACA), наступником якого в 1958 році стало Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA).[9][10][12] Вона починала як штатний математик, або обчислювач, у Дослідному центрі Ленглі у своєму рідному місті Гемптон, штат Вірджинія. Вона працювала під керівництвом Дороті Вон у сегрегованому Західному обчислювальному відділі.[7]

У 1953 році вона прийняла пропозицію працювати на інженера Казімєжа Чарнецького у Тунелі надзвукового тиску. Ця аеродинамічна труба, розмірами 1,2 на 1,2 м і потужністю 45 000 kW, використовується для вивчення сил на моделі шляхом генерації вітру, швидкість якого майже в два рази перевищує швидкість звуку.[7] Чарнецький заохотив Джексон пройти навчання, щоб її можна було підвищити до інженера. Їй потрібно було пройти базовий курс з математики та фізики, щоб могти претендувати на посаду. Можливість пройти такий курс була у вечірній програмі Університету Вірджинії, яка читалася у «білошкірій» Гемптонській школі. Джексон подала петицію до міської влади Гемптона, щоб їй дозволили відвідувати заняття. Після закінчення курсів у 1958 році їй було присвоєно звання авіаційного інженера, і Мері Джексон стала першою чорношкірою жінкою-інженером НАСА.[13][10][7] Вона аналізувала дані експериментів аеродинамічної труби та реальних льотних експериментів Відділення теоретичної аеродинаміки Відділу дозвукової-трансзвукової аеродинаміки в Ленглі.[9] Її мета в тому, щоб зрозуміти потоки повітря, включно з силами тяги й опору, для покращення літаків Сполучених Штатів.[9]

Джексон працювала інженером у ряді підрозділів НАСА: Відділі дослідження стисливості, Відділі повномасштабних досліджень; Відділі дозвукової-трансзвукової аеродинаміки. В кінцевому рахунку вона є автором або співавтором 12 технічних документи для NACA і NASA.[11][14][15][16] Вона працювала над тим, щоб допомогти жінкам та іншим меншинам просуватися по кар'єрних сходинках, у тому числі радячи їм, яке навчання проходити, щоб претендувати на підвищення.[17]

До 1979 року Джексон досягла найвищої посади в інженерному департаменті. Вона вирішила прийняти пониження в посаді до адміністратора. Після проходження навчання у штаб-квартирі НАСА, вона повернулася в Ленглі. Вона працювала над змінами і відзначенням жінок та представників інших меншин, які чогось досягли в галузі. Вона була одночасно керівником Федеральної жіночої програми Офісу НАСА з програм рівних можливостей та Програми позитивних дій, і вона докладала зусиль, щоб вплинути на розвиток кар'єри жінок на посадах в науці, інженерії та математиці в НАСА.[7][17] Мері Джексон продовжувала працювати в НАСА до виходу на пенсію в 1985 році.[8]

Фільм «Приховані фігури» 2016 року розповідає про кар'єру в НАСА Мері Джексон, Кетрін Джонсон і Дороті Вон, зокрема про їхню роботу над проектом Меркурій під час космічної гонки. Фільм заснований на однойменній книзі Марго Лі Шеттерлі. Ролі Джексон у фільмі зіграла Жанель Моне.[18]

У 2018 році шкільна рада Солт-Лейк-Сіті проголосувала за те, щоб початкова школа імені Джексона в Солт-Лейк-Сіті була офіційно названа на честь Мері Джексон, а не президента Ендрю Джексон, як раніше.[19]

• Apollo Group Achievement Award, 1969[7][11]
• Daniels Alumni Award for Outstanding Service to Disadvantaged Youth[11]
• National Council of Negro Women, Inc. Certificate of Recognition for Outstanding Service to the Community[11]
• Distinguished Service Award for her work with the Combined Federal Campaign representing Humanitarian Agencies, 1972[11]
• Langley Research Center Outstanding Volunteer Award, 1975[11]
• Langley Research Center Volunteer of the Year, 1976[7]
• Iota Lambda Sorority Award for the Peninsula Outstanding Woman Scientist, 1976[11]
• King Street Community Center Outstanding Award[11]
• National Technical Association's Tribute Award, 1976[11]
• Hampton Roads Chapter «Book of Golden Deeds» for service[11]
• Langley Research Center Certificate of Appreciation, 1976—1977[11]

• Czarnecki, K. R.; Jackson, Mary W. (September 1958). Effects of Nose Angle and Mach Number on Transition on Cones at Supersonic Speeds (NACA TN 4388). National Advisory Committee for Aeronautics.
• Jackson, Mary W.; Czarnecki, K.R. (1960). Investigation by Schlieren Technique of Methods of Fixing Fully Turbulent Flow on Models at Supersonic Speeds 242. National Aeronautics and Space Administration.
• Czarnecki, K. R.; Jackson, Mary W. (January 1961). Effects of Cone Angle, Mach Number, and Nose Blunting on Transition at Supersonic Speeds (NASA TN D-634). NASA Langley Research Center.
• Jackson, Mary W.; Czarnecki, K. R. (July 1961). Boundary-Layer Transition on a Group of Blunt Nose Shapes at a Mach Number of 2.20 (NASA TN D-932). NASA Langley Research Center.
• Czarnecki, K.R.; Jackson, Mary W.; Monta, William J. (1963). Studies of Skin Friction at Supersonic Speeds (Turbulent Boundary Layer and Skin Friction Data for Supersonic Transports).
• Jackson, Mary W.; Czarnecki, K. R.; Monta, William J. (July 1965). Turbulent Skin Friction at High Reynolds Numbers and Low Supersonic Velocities. National Aeronautics and Space Administration.
• Czarnecki, K.R.; Jackson, M.W.; Sorrells, R. B. III (1 грудня 1966). Measurement by wake momentum surveys at Mach 1.61 and 2.01 of turbulent boundary-layer skin friction on five swept wings. National Aeronautics and Space Administration.
• Czarnecki, K.R.; Allen, J. M.; Jackson, M.W. (1 січня 1967). Boundary-layer transition on hypersonic-cruise aircraft. National Aeronautics and Space Administration.
• Czarnecki, K.R.; Jackson, M.W. (1 листопада 1970). Theoretical pressure distributions over arbitrarily shaped periodic waves in subsonic compressible flow and comparison with experiment. National Aeronautics and Space Administration.

• The Human Computer Project. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 2 лютого 2017.
• Mary Winston Jackson на сайті Find a Grave (англ.)