Мері Паркер Фоллет

Мері Фоллетт (поряд з Елтоном Мейо) ініціювала класичні дослідження в місті Хоторн, поблизу Чикаго (штат Массачусетс).

Компанія Вестерн Електрик зіткнулася з фактом зниження продуктивності праці складальниць реле. Тривалі дослідження (до запрошення Мейо і Фоллетт) не привели до задовільного пояснення причин. Тоді в 1928 році пара поставила експеримент, що спочатку мав на меті з'ясувати вплив на продуктивність праці такого чинника, як освітленість робочого приміщення. Експерименти в Хоторні в цілому тривали з 1924 по 1932 рік.

В експериментальній групі освітленість збільшувалася, і продуктивність праці зростала, в контрольній групі при незмінній освітленості продуктивність праці не росла. На наступному етапі новий приріст освітленості в експериментальній групі дав нове зростання продуктивності праці; але раптом і в контрольній групі — при незмінній освітленості — продуктивність праці також зросла. На третьому етапі в експериментальній групі були скасовані поліпшення освітленості, а продуктивність праці продовжувала рости; те саме сталося на цьому етапі і в контрольній групі. Ці несподівані результати змусили Мейо і Фоллетт модифікувати експеримент і провести ще кілька додаткових досліджень: тепер змінювалася вже не тільки освітленість, але значно ширше коло умов праці (переміщення шести робітниць в окрему кімнату, поліпшення системи оплати праці, введення додаткових перерв, двох вихідних на тиждень і т. д.). При введенні всіх цих змін продуктивність праці підвищувалася, але коли за умовами експерименту, нововведення були скасовані, вона, хоча і дещо знизилася, залишилася на рівні вищому за початковий.

Фолетт та Мейо припустили, що в експерименті проявляється ще якась змінна, і нею виявився сам факт участі робітниць в експерименті: усвідомлення важливості того, що відбувається, своєї участі в якомусь заході. Увага працівниць до себе привела до їх більшого включення у виробничий процес і зростання продуктивності праці, навіть у випадках, коли об'єктивні поліпшення були відсутні. Мейо витлумачив це як прояв особливого ​​почуття соціабельності — потреби відчувати себе «належними» до якоїсь групи. Другою лінією інтерпретації була ідея про існування всередині робочих бригад особливих неформальних відносин, які позначилися, як тільки до потреб робітниць, до їх особистої долі в ході виробничого процесу було виявлено увагу. Виснувано не тільки про наявність поряд з формальною ще і неформальної структури в бригадах, а й про значення неформальної структури, зокрема, про можливість використання її як фактора впливу на бригаду в інтересах компанії.

Згодом саме на підставі рекомендацій, отриманих в Хоторнському експерименті, виникла особлива доктрина «людських відносин», яка перетворилася на офіційну програму управління і викладається нині в якості навчальної дисципліни в усіх школах бізнесу.