Метафізика (Арістотель)
«Метафізика» (з давн.-гр. τὰ μετὰ τὰ φυσικά — та, що після фізики; скор. Aristot. Met.) — відома збірка творів Арістотеля та перша основоположна робота однойменного розділу філософії. Складається з 14 книг, зібраних з різноманітних робіт Андроніком Родоським, в яких детально змальовується уявлення щодо першооснови, які, власне, і є складниками предмету мудрості. Ці 14 книг позначаються великими літерами грецького алфавіту. Винятком є друга книга — позначається малою альфою[2].
| Метафізика | |
 | |
| Дата створення / заснування | 4 століття до н. е. |
|---|---|
| Назва | дав.-гр. Τά μετά τά φυσικά |
| Головний предмет твору | метафізика |
| Жанр | трактат |
| Видання або переклади | Metaphyiscad |
| Автор | Арістотель |
| Мова твору або назви | давньогрецька мова |
| Статус авторських прав | суспільне надбання |
| Запис у таблиці скорочень | Aristot. Met.[1] |
 Метафізика у Вікісховищі | |
 |
| Частина циклу |
| Corpus Aristotelicum |
|---|
| Логіка (Органон) |
|
| Натуральна філософія (фізика) |
|
| Метафізика |
|
|
|
|
|
| [*]: Автентичність піддається сумніву |
Арістотель визначив чотири першооснови або ж вищі причини буття: форма (сутність, суть буття; «Що воно таке?»), матерія («З чого воно?»), мета («Навіщо?») та точка відліку («Звідки воно почалося?»). Також він проводить паралелі між можливістю та дійсністю. Останні книги «Метафізики» складаються з критики ейдосів як сутностей, існуючих окремо від предметів.
Зміст
Перша книга
Перша книга починається з твердження, що «для людей природно мати потяг до знать» (980а), так як вони прагнуть до сприйняття (αἰσθήσεων). Джерелом знань у свою чергу є почуття та пам'ять, які у поєднанні створюють досвід (ἐμπειρία). Завдяки досвіду міцнішає вміння — знання загального. Однак практичні переваги — це ще не найвище знання (ἐπιστήμη), яким уже є власне унікальне знання — мудрість (σοφία) — знання причин та начал. Арістотель вважає, що мудрий — не той, що знає все, бо все знати неможливо, а той, хто знає причини всього. Філософи з самого початку цікавились саме причинами: як причиною створення та існування Всесвіту, так і того, що є добро. Таке знання автор називає божественним. У третьому розділі Арістотель нараховує чотири причини (αἰτίαι) усього (983а25-30):
- Сутність (οὐσία)
- Матерія (ὕλη)
- Точка відліку (ἡ ἀρχὴ τῆς κινήσεως)
- Благо (ἀγαθόν)
Примітки
- https://www.perseus.tufts.edu/hopper/abbrevhelp
- «МЕТАФИЗИКА». iphlib.ru. Процитовано 27 січня 2021.
Література
- Jaeger W. Studien zur Entstehungsgeschichte der Metaphysik des Aristoteles. В., 1912;
- Reale G. II concetto di filosofia prima e l'unitá della metafisica di Aristotele. Mil., 1965;
- Grayeff F. Aristotle and his school. An inquiry into the history of the Peripatos with a commentary on Metaphysics Z, H, A and Q. L, 1974;
- Owens J. The doctrine of being in the Aristotelian «Metaphysics». Toronto, 1978;
- Études sur la «Métaphysique» d'Aristote, éd. P.Aubenque. P., 1979;
- Loux M.J. Primary Ousia: An Essay on Aristotle's Metaphysics Z and H.Ithaca, 1991;
- Aristotle's Metaphysics: annotated bibliography of the twentieth-century literature, by R.Radice and R.Davies, pref. by G.Realel. Leiden–N.Y–Köln, 1997.