Нікомахова етика

Нікома́хова е́тика (дав.-гр. Ἠθικὰ Νικομάχεια) — головний етичний твір Арістотеля, в якому розглянуто питання про чесноти та моральний характер. Відіграє ключову роль у етичному вченні Арістотеля. Складається з 10 книг, які було написано на основі лекцій у Ліцеї. Свою назву отримала або від того, що її було присвячено (адресовано) синові Арістотеля, Нікомаху, або від того, що він редагував цю частину етичної спадщини свого батька.

Частина циклу
Corpus Aristotelicum
Логіка (Органон)
Категорії Інтерпретація Попередня аналітика Пост-аналітика Топіка Софістичні спростування
Натуральна філософія (фізика)
Фізика Про небо On Generation and Corruption Метеорологія Про душу Відчуття і перцепція Про пам'ять Про сон Про мрії Про передбачення уві сні Про тривалість і плинність життя Про молодість, старість, життя, смерть і дихання Історія тварин Частини тварин Рух тварин Progression of Animals Generation of Animals Проблеми*
Метафізика
Метафізика
Етика Політика
Нікомахова етика Magna Moralia* Евдемова етика Політика Економіка* Афінська політія
Риторика Поетика
Риторика Поетика
Фрагменти
Фрагменти*
Арістотель Аристотелізм [*]: Автентичність піддається сумніву

Нікомахова етика робить наголос на необхідності розвитку доброчесного характеру. Природа чеснот така, що їх гублять надлишок і недолік. Певною мірою розвиток чеснот полягає в приборканні пристрастей. Таким чином, кожна з етичних чеснот є золотою серединою між крайнощами. Тому великодушність вміщено між марнославством і малодушністю, подібно до того як хоробрість знаходиться між безглуздям і боягузтвом, а щедрість - між марнотратством і скнарістю.

Серед філософських категорій, запроваджених у «Нікомаховій етиці» — аколазія, софросюне.