Методика вимірювань

Методика вимірювань (англ. measurement procedure) – детальний опис вимірювання відповідно до одного чи більше принципів вимірювання та даного методу вимірювання, що базується на моделі вимірювання і включає обчислення, необхідні для отримання результату вимірювання[1].

Методику вимірювань зазвичай описують достатньо детально у вигляді документа, який дозволяє оператору виконати вимірювання. Іноді методику називають стандартною операційною процедурою (СОП)[1]. Методика вимірювань може бути не самостійним документом, а регламентуватися одним із розділів певного документа, наприклад, технічних умов (ТУ) або експлуатаційної документації на засіб вимірювальної техніки.

Класифікація методик вимірювань

Відповідно до рівня документу, який регламентує методику, методики поділяються на стандартизовані та нестандартизовані. Методики вимірювань, які викладені в міжнародних, регіональних або національних стандартах відносять до стандартизованих. Всі інші методики відносяться до нестандартизованих[2].

За призначенням з методик вимірювань окремими групами виділяють референтні та первинні референтні методики[1]. Референта методика вимірювань – методика вимірювань, прийнята для отримання результатів, які можуть бути використані для оцінки правильності виміряних значень величини, отриманих за іншими методиками вимірювань величин того ж роду, а також для калібрування чи визначення характеристик стандартних зразків.

Первинна референтна методика – референтна методика вимірювань, яка використовується для отримання результату вимірювання без порівняння з еталоном одиниці величини того ж роду. Первинні референтні методики є основою для створення первинних еталонів.

Методики вимірювань в Україні

В Україні з 01.01.2016 року методики вимірювань перестали бути об'єктом державного метрологічного контролю та нагляду, оскільки скасована атестація методик уповноваженими оранізаціями і державний метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірювань, де методики були одним із об'єктів нагляду, не проводиться. Це означає, що питання вибору і застосування методик є винятковою відповідальністю лабораторії. Лабораторія має сама обрати методику. Перевагу бажано надавати стандартизованим методикам, але якщо стандартизована методика з якихось причин не влаштовує лабораторію або відсутня, лабораторія може обрати будь-яку іншу або розробити власну методику, оцінити її придатність для застосування за призначенням (провести валідацію) і застосовувати цю методику. В певних випадках є обов'язкові для застосування методики. Методики вимірювань у сфері законодавчо регульованої метрології, що є обов’язковими до застосування, визначаються в нормативно-правових актах або в нормативних документах, на які є відповідні посилання в нормативно-правових актах[3].

Див. також

Вимірювальна лабораторія

Вимірювання

Примітки
  1. JCGM 200:2008 International Vocabulary of Metrology. Архівовано 23 вересень 2015 у Wayback Machine. — Basic and General Concepts and Associated Terms. (англ.)
  2. ДСТУ ISO/IEC 17025:2017. Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій.
  3. Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» — Верховна Рада України; Закон від 05.06.2014 № 1314-VII.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.