Метод добавок
Ме́тод доба́вок (англ. addition technique) — метод визначення вмісту невідомого компоненту у пробі на основі результатів вимірювання аналітичного сигналу проби та сигналу зразка проби, до якого додано відому кількість визначуваного компоненту.
Адитивний аналітичний сигнал (наприклад, світлопоглинання) має лінійну залежність від концентрації:
- Ix = k · Cx,
- де k — коефіцієнт залежності.
При внесенні у пробу добавки із відомою концентрацією відповідного компоненту (A) і створенні однакових об'ємів проб значення сигналу набуде вигляду:
- Ix+A = k · (Cx+ CA), звідки
- Cx = CA ·
Також можливе графічне розв'язання задачі. Для цього на основі отриманих даних будують графік залежності результатів вимірювань від концентрації добавок, який екстраполюють до перетину з віссю концентрації (котрий відповідає нульовій концентрації). Відрізок на осі X між точкою перетину і абсцисою сигналу при концентрації x є значенням шуканої концентрації.
Метод вимагає чіткої лінійної залежності між сигналом і концентрацією.
Джерела
- Harvey, D. Modern Analytical Chemistry. — 1st edition. — McGraw-Hill, 2000. — P. 110—114. — ISBN 0-07-237547-7. (англ.)
- Васильев В. П. Аналитическая химия. — Изд. 6-е. — М. : Дрофа, 2007. — Т. 2. — С. 9. — ISBN 978-5-358-03522-5. (рос.)
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.