Мигалина Юрій Вікентійович

Народився 19 квітня 1939 року у місті Ужгород (нині — Закарпатська область).

Середню освіту здобув в Ужгородській СШ № 1.

У 1956–1961 роках навчався на хімічному факультеті Ужгородського державного університету,[1] вступив до аспірантури цього ж університету. У 1968 році — захистив кандидатську дисертацію, 1983 року — доктор хімічних наук (тема дисертації — «Реакції галогенідів чотиривалентного селена і телура з ненасиченими сполуками та малими циклами»[1]).[2]

У рідному університеті розпочав кар'єру науковця. З вересня 1968 — обіймав посаду доцента, у червні 1974 року — перейшов на посаду завідувача кафедри, з лютого 1981 року — с. н. п.[3] З 1984 року — професор.[2] З січня 1983 по серпень 1988 року — завідувач кафедри органічної хімії. З жовтня 1986 року по березень 1988 — декан хімічного факультету.[3]

З лютого 1989 року — професор Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування (того ж року перейменованого у Хмельницький технологічний інститут, 1994 року — у Технологічний університет Поділля), з вересня 1989 року — завідувач кафедри хімії цього ж інституту.[3]

1995 року Юрій Мигалина став ініціатором створення та директором Мукачівського філіалу Технологічного університету Поділля. Філіал було створено постановою Кабінету Міністрів України № 518 від 14 липня 1995 року. На базі цього закладу 1997 року постав Мукачівський технологічний інститут. У 2008 шляхом його злиття з Мукачівським гуманітарно-педагогічним інститутом було створено Мукачівський державний університет.[2][4][5] Незмінним керівником закладу із 1995 року є Юрій Мигалина (спочатку директором, з 1997 року — ректором).[1][3]

Викладає студентам курси органічної хімії, систем технологій, концепцій сучасного природознавства та сучасних технологій у галузі легкої промисловості.[2]

Депутат Закарпатської обласної ради з липня 2000 року.[1]

Володіє словацькою мовою.[1]

Юрій Мигалина поєднує педагогічну та наукову діяльність. Його основний науковий напрям — хімія органічних похідних селену та телуру. Він також керує науковим напрямком по розробці оптичних інфрачервоних сенсорів газів нового покоління на базі напівпровідникових матеріалів.[6] Прикладний аспект його досліджень — розробка та вдосконалення фарбування волокнистих матеріалів.

Юрій Мигалина — автор понад 140[6] наукових праць, що публікувалися у фахових виданнях України та світу. Науковець брав участь у численних міжнародних наукових конференціях.[2]

Практичне надбання Юрія Мигалини захищене 30[7] авторськими свідоцтвами та патентами України.[2] Він винайшов понад 300 речовин, що знайшли застосування у хімічній, медичній та інших галузях.[7]

Підготував шість кандидатів наук.[6]

Дружина Надія Андріївна (1939) — лікар. Двоє дітей: син Юрій (1966) — підприємець; дочка Надія (1972) — лікар.[1]

Юрія Мигалину відзначено такими нагородами і званнями:[1][7]

• Знак «За відмінні успіхи в роботі» (Міносвіти СРСР)[1]
• Нагрудний знак «Винахідник СРСР»
• Нагрудний знак «Відмінник освіти України» (1998)
• Заслужений діяч науки і техніки України (1999)
• Орден «За заслуги» III та II ступенів
• Почесний громадянин міста Мукачеве (2011)[1]
• Почесний член наукової ради Американського інституту біографістики[1]
• Диплом «Почесний доктор Ужгородського національного університету»
• Академік Української технологічної академії
• Академік Міжнародної кадрової академії.

• Ректор Юрій Мигалина: літопис творчих пошуків / Василь Кабацій (упоряд.). — Ужгород : Карпати, 2009. — 240с. : іл. — ISBN 978-966-671-188-8.