Мигович Олена Іванівна

Оле́на Іва́нівна Миго́вич (3 червня 1970(19700603), м. Миколаїв, Львівська область — 1 листопада 2000, Ужгород) — живописиця, графістка, керамістка. Вишивала шовком художні картини, займалася випалюванням на диньках. У 2018 році увійшла до друкованого та інернет видання «Енциклопедія сучасної України».[1]

Мигович Олена Іванівна
Народилася 3 червня 1970(1970-06-03)
Миколаїв, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Померла 1 листопада 2000(2000-11-01) (30 років)
Ужгород, Україна
Громадянство  Україна
Національність українка
Діяльність живописець, графістка, керамістка
Alma mater Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва
Батько Іван Мигович
Мати Ганна Мигович
Родичі брат Віктор Мигович

Життєпис

Народилася в сім'ї Івана і Ганни Мигович, брат Віктор також художник.

  • Від 1986 — учасниця міських, обласних та міжнародних художніх виставок.
  • 1991 — членкиня творчого об'єднання професійних художників Закарпаття.
  • 1999, Київ — дипломантка всеукраїнської виставки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.
  • 1989 — закінчила Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва під керівництвом викладачів Л. Аверкієвої, А. Медведецької та В. Бочковського.
  • 1 листопада 2000 — трагічно загинула в автокатастрофі разом із матір'ю — Ганною Мигович.

Твори
  • «Вікторія», 1989
  • «Портрет подруги», 1989
  • «Фортіссімо», 1991

Нагороди
  • Диплом 1-го ст. Міністерства культури і мистецтв України, Український центр культурних досліджень за участь у Всеукр. виставці образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в рамках Всеукраїнського огляду нар. творчості в Палаці мистецтв «Український дім» (1999, Київ)
  • Подяки Закарпатського обласного управління культури (1993, 1998)
  • Подяка обласної державної адміністрації та обласної ради, Ужгород,1999.

Примітки
  1. Р. І. Пилип. Миговичі (родина митців) // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65229

Джерела
  • Попдякуник О. Не судилось / Оксана Попдякуник // Щоквартальний вісник — Культурологічні джерела. — 2008. — № 4. — С. 47-48.
  • Markovics M. Himzések, kerámiák, festmények… // Kárpáti igaz szo — 1993 marcius 6., szombot. — O. VI.
  • Угляренко П. Золотий наш край //Карпатський голос.1995. № 2. 21 лютого 1995.
  • Срібна земля. Мистецький родовід // Срібна земля.1993. № 15., 2 лютого.
  • Зак. правда. Нашому роду нема переводу // Зак.правда. — 1993. № 12, С. 4, 2 лютого
  • Попова Л. Світло і гармонія, доброта та щирість // Новини Закарпаття. 1993. — № 19 — 6 січня 1993.
  • Borát M. AIma a fájátol…//  Kárpáti  igaz szo. 1997. szeptember  13., szombat . — O. 12.
  • Каталог. Виставка творів об'єднання професійних художників Закарпаття — Ужгород, 1991.
  • Пилип Р. «Миговичі — родина митців» //«Енциклопедія сучасної України». Том 20: «Медична-Мікоян» / Редкол.: І. М. Дзюба, М. Г. Железняк та ін.; Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, Наукове товариство імені Шевченка. Київ, 2018. 688 с. (86 ум.-друк. арк.). 10 000 прим. ISBN 978-966-02-8346-6. Мигович О. І. — С.364  С.327: Іл.2
  • Галерея
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.