Микита (Печерський)

Родом киянин. У ранньому віці прийняв чернечий постриг в Києво-Печерському монастирі та, незважаючи на заперечення ігумена Никона, пішов в затвор. Києво-Печерський патерик повідомляє, що він був повалений спокусою від диявола і не витримав її:

…и прельстил его дьявол. …стал перед ним бес в образе ангела. Пав ниц, поклонился ему инок, как ангелу. И сказал ему бес: «Ты не молись, а только читай книги, и таким путём будешь беседовать с Богом, и из книг станешь подавать полезное слово приходящим к тебе. Я же постоянно буду молить о спасении твоем Творца своего». Прельстившись, монах перестал молиться, а прилежно занимался чтением и книжной премудростью; видя же беса, постоянно молящегося о нём, радовался ему, как ангелу, творящему молитву за него.

— Киево-Печерский патерик

…і спокусив його диявол. … став перед ним біс в образі ангела. Пав ниць, вклонився йому чернець, як ангелу. І сказав йому біс: «Ти не молися, а тільки читай книги, і таким шляхом будеш розмовляти з Богом, і з книг станеш подавати корисне слово тим хто буде приходити до тебе. Я ж постійно буду благати про твій порятунок Творця свого». Спокусившись, монах перестав молитися, а старанно займався читанням і книжковою премудрістю; та бачивши, що біс, постійно молиться про нього, радів йому, як ангелові, що творить молитву за нього.

Киево-Печерский патерик Микита став пророкувати, знав напам'ять усі книги Старого Завіту, але відмовлявся вивчати Євангеліє. Слава про нього досягла київського князя Ізяслава, якому він повідомив про вбивство князя Гліба Святославича і порадив послати його сина Святополка в Новгород на князювання[1]. Ігумен Никон разом з іншими монахами молитвами вигнали біса. Микита, відповідаючи на питання братії, клявся що не читав ніколи книг, які він раніше цитував і навіть перестав розуміти абетку, і його знову навчили грамоти. Після цього, за повідомленням патерика, Микита віддався «стриманості, і слухняності, і чистому і смиренному житію, так що всіх перевершив в чесноти».

У 1096 році Микита був зведений митрополитом Київським Єфремом в єпископський сан і призначений на новгородську кафедру; в «Розписі, або короткому літописці Новгородських владик» Микита називається шостим Новгородським єпископом. За час єпископства Микити було побудовано кілька храмів (Спасо-Преображенський храм на вулиці Ільїна (перебудований в 1374 році), Благовіщенський храм на Городищі, дерев'яний храм Різдва Пресвятої Богородиці в Антонієвому монастирі). Літописи також повідомляють про прижиттєві чудеса єпископа Микити (зупинив пожежа, звів дощ)[2].

Фелонь і шапка єпископа Микити (на малюнку Солнцева)

Микита помер в 1108 році і був похований в Новгородському Софійському соборі. У 1547 році на першому Макаріївському соборі він був канонізований для загальноцерковного шанування. 30 квітня 1558 року архієпископом Пименом були знайдені мощі Микити, оголошені нетлінними[3]. Ф. Г. Сонцев в своїх «Давностях…» казав:

При открытии св. мощей его в 1550 г. найдено на нем облачение, сохранившееся нетленным в могиле, где оно лежало 450 лет. Все облачение состоит из фелони, епитрахили, поручей, палицы, штофных коричневого цвета, гарусного пояса, омофора из белого люстрина, из синей гродетуровой (из плотной тафты) шапочки, опушенной горностаевым мехом; на ней вышиты золотом кресты и серафимы со словами Сtрафимъ. Такая шапочка служила митрой. К этой епископской утвари XI в. принадлежит архиерейский посох, о коем ниже будет сказано, и железные вериги весом в 20 ф., найденные на мощах Иерарха. В день открытия нетленных его останков принесена была новгородцами ко гробу его железная лампада, хранящаяся в ризнице, с круговой прорезной надписью: «Свtча Великаго Новгорода всtхъ православныхъ хрестьянъ, поставлена новому чудотворцу Никитt въ лtто /--зk's, Апрtля въ л` день, при Архїепїскопе Пимене».

При відкритті св. мощей його в 1550 р знайдено на ньому вбрання, що збереглося нетлінним в могилі, де воно лежало 450 років. Все вбрання складається з фелони, єпитрахилі, поручів, палиці, штофних коричневого кольору, гарусний пояса, омофора з білого люстрину, з синьою гродетуровой (з щільної тафти) шапочки, опушеної горностаєвим хутром; на ній вишиті золотом хрести і серафими зі словами Серафим'. Така шапочка служила митрою. До цієї єпископської начиння XI ст. належить архієрейський посох, про якого нижче буде сказано, і залізні вериги вагою в 20 ф., знайдені на мощах ієрарха. У день відкриття нетлінних його останків принесена була новгородцями до гробу його залізна лампада, що зберігається в ризниці, з круговою прорізний написом: "Свtча великого Новгорода всtх' православних' хрестьян', поставлена ​​новому чудотворцю Никитt Вь лtто / — зk's, Апрtля Вь л` день, при Архїепїскопе Пимене " А. К. Нартов в своїх «Достовірних оповіданях и pечах Петра Великого»[4] описывает такой случай:

Генерал-фельдцейхмейстер граф Брюс муж был ученый, упражнялся в высоких науках и чрезъестественному не верил. Его величество, любопытствуя о разных в природе вещах, часто говаривал с ним о физических и метафизических явлениях. Между прочим был разговор о святых мощах, которые он отвергал. Государь, желая доказать ему нетление чрез Божескую благодать, взял с собою Брюса в Москву и в проезд чрез Новгород зашел с ним в соборную Софийскую церковь, в которой находятся разные мощи, и показывая оные Брюсу, спрашивал о причине нетления их. Но как Брюс относил сие к климату, к свойству земли, в которой прежде погребены были, к бальзамированию телес и к воздержной жизни и сухоядению или пощению, то Петр Великий, приступя наконец к мощам святого Никиты, apxиeпископа Новгородского, открыл их, поднял их из раки, посадил, развел руки и, паки сложив их, положил потом спросил: «Что скажешь теперь, Яков Данилович? От чего сие происходить, что сгибы костей так движутся, яко бы у живого, и не разрушаются, и что вид лица его, аки бы недавно скончавшегося?» Граф Брюс, увидя чудо сие, весьма дивился и в изумлении отвечал: «Не знаю сего, а ведаю то, что Бог всемогущ и премудр». На сие государь сказал ему: «Сему-то верю и я и вижу, что cвесткие науки далеко еще отстают от таинственного познания величества Творца, которого молю, да вразумить меня по духу. Телесное, Яков Давилович, так привязано к плотскому, что трудно из сего выдраться».

Генерал-фельдцейхмейстер граф Брюс муж был ученый, упражнялся в высоких науках и чрезъестественному не верил. Его величество, любопытствуя о разных в природе вещах, часто говаривал с ним о физических и метафизических явлениях. Между прочим был разговор о святых мощах, которые он отвергал. Государь, желая доказать ему нетление чрез Божескую благодать, взял с собою Брюса в Москву и в проезд чрез Новгород зашел с ним в соборную Софийскую церковь, в которой находятся разные мощи, и показывая оные Брюсу, спрашивал о причине нетления их. Но как Брюс относил сие к климату, к свойству земли, в которой прежде погребены были, к бальзамированию телес и к воздержной жизни и сухоядению или пощению, то Петр Великий, приступя наконец к мощам святого Никиты, apxиeпископа Новгородского, открыл их, поднял их из раки, посадил, развел руки и, паки сложив их, положил потом спросил: «Что скажешь теперь, Яков Данилович? От чего сие происходить, что сгибы костей так движутся, яко бы у живого, и не разрушаются, и что вид лица его, аки бы недавно скончавшегося?» Граф Брюс, увидя чудо сие, весьма дивился и в изумлении отвечал: «Не знаю сего, а ведаю то, что Бог всемогущ и премудр». На сие государь сказал ему: «Сему-то верю и я и вижу, что cвесткие науки далеко еще отстают от таинственного познания величества Творца, которого молю, да вразумить меня по духу. Телесное, Яков Давилович, так привязано к плотскому, что трудно из сего выдраться».

У 1956 році мощі Микити були перенесені єпископом Сергієм (Голубцов) з Софійського собору в Нікольський собор, а в 1962 році — в храм в ім'я апостола Пилипа. У 1993 році мощі святителя Микити були повернуті в Софійський собор[5].

• Никита (святой, епископ новгородский) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
• Никита, печерский затворник // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Никита, святые / / Новий енциклопедичний словник: У 48 томах (вийшло 29 томів).   - СПб., Пг., 1911—1916.
• Житіє святого Микити, єпископа Новгородського

• Микита, затворник Печерський, єпископ Новгородський
• Святитель Никита Печерский, Новгородский, затворник, епископ. Православная энциклопедия «Азбука веры».