Микола Рощенко

Народився 27 жовтня 1942 року в Кліщелях, що тоді входили до складу крайсгауптманшафту Більськ округи Білосток Німеччини[2][3]. Родина мала власне господарство[2]. У 1956 році закінчив семирічну школу в Кліщелях[2]. Попри український характер регіону, у школі викладалася серед іншого білоруська мова, оскільки польська влада розглядала місцеве населення винятково білорусами[2]. У 1956—1960 роках навчався у Загальноосвітньому ліцеї з білоруською мовою навчання в Більську[2].

У 1961 році вступив на історичні студії гуманітарного факультету Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині[2]. У 1964 році почав також навчатися на факультеті російській філології[2]. Того ж 1964 року Рощенко почав брати активну участь в українському житті Люблина[2]. Згодом став членом Українського суспільно-культурного товариства, й пізніше тривалий час був головою гуртка УСКТ[2][3]. У червні 1966 року захистив магістерську роботу «Табори радянських полонених на Люблинщині» й здобув диплом магістра історії[2]. У червні 1968 року здобув диплом магістра російської філології, захистивши магістерську роботу «Горький и Польша»[2].

З липня до вересня 1968 року працював у Вищому вчительському училищі в Люблині, викладав російську мову, історію Росії та російську літературу[2]. З жовтня 1968 року працював викладачем російської мови на Студії практичного навчання іноземних мов Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині[2]. 31 серпня 1969 року одружився з Валентиною Носкович[2]. Наприкінці 1960-х років став членом Об'єднаної селянської парії[2]. Був членом профспілки Союз польського вчительства[2]. У другій половині 1970-х років почав досліджувати українські говірки околиць Кліщель[2]. Восени 1979 року на Гуманітарному факультеті УМКС захистив кандидатську дисертацію «Північноукраїнські говірки околиць Кліщель. Фонетика. Флексія» й таким чином здобув ступінь кандидата гуманітарних наук[2]. У 1980—1981 роках брав участь у русі «Солідарності»[2].

З 1980-х років почав публікувати науково-популярні статті в альманасі «Український Календар» та українському тижневику «Наше слово»[2]. У 1985 році організував першу українську наукову конференцію «Участь українців у боротьбі з гітлерівським фашизмом і їх внесок у загальний доробок ПНР», матеріали конференції були видані в 1987 році[2]. Публікував статті в позацензурному підляському журналі «Основи» Юрія Гаврилюка[2]. У 1990 році почав викладати українську мову у Вищій православній духовній семінарії в Яблочині[2].

У 1991 році став одним із двох кандидатів-українців (разом з Юрієм Ігнатюком) від Північного Підляшшя на парламентських виборах до Сейму Польщі, був у Виборчому комітеті православних й здобув 1993 голоси[2]. У 1991 році став першим головним редактором українського часопису «Над Бугом і Нарвою»[4][5][2]. Залишався головним редактором часопису до 1996 року, пізніше продовжив співпрацю як співпрацівник[2]. З 1992 року став учасником новоствореного Союзу українців Підляшшя[2]. Після створення 1992 року в Університеті Марії Кюрі-Склодовської спеціальності української філології проводив для студентів україністики курсові заняття з предмета «Історія України»[2]. У 1992—1993 роках був співредактором часопису «Люблинський Український Вісник»[2]. У 1993 році ініціював проведення панахиди у православній церкві Кліщель за жертвами Голодомору[2]. 1993 року став членом Організаційного комітету відзначень 360-річчя посвячення люблинської православної Спасо-Преображенської церкви[2]. У 1996 році увійшов до складу Комісії історичної пам'яті новоствореної Ради духовенства та мирян Люблинсько-Холмської православної єпархії[2]. У 1999 році став одним із засновників Товариства догляду за могилами українських воїнів у Люблині[2]. З кінця 1990-х років публікував наукові статі у виданнях «Rozprawy Slawistyczne», «Холмський архів», «Roczniki Kulturoznawcze», «Холмсько-Підляські історичні студії» тощо[2].

У 2003 році звільнений з Університету Марії Кюрі–Склодовської, тому був вимушений вийти на пенсію[2]. У 2006 році суд визнав його звільнення безпідставним і незаконним[2]. Активно бере участь у діяльності Українського Товариства в Люблині[2]. У 2010—2015 роках також був членом Головної Ради Союзу українців Підляшшя[2]. У 2017 році став почесним членом Товариства друзів Кліщелівської землі[2]. У серпні 2017 року став одним із засновників Товариства «Підляський науковий інститут»[2]. У жовтні 2017 року брав участь у І Підляській українській науковій конференції «25 років Союзу українців Підляшшя» в Більську[2].

Державні

• Бронзовий Хрест Заслуги (Польща, 1981)[2]
• Медаль Комісії національної освіти (Польща, 1986)[2]
• Золотий Хрест Заслуги (Польща, 1989)[2]
• Кавалерський Хрест Ордена Відродження Польщі (Польща, 2002)[2]
• Почесна грамота Міністерства закордонних справ України (Україна, 2008)[2]
• Відзнака Міністерства оборони України «Знак пошани» (Україна, 2017)[2]

Недержавні

• Медаль «Наука у службі народу» (постанова Сенату Університету Марії Кюрі-Склодовської, 1978)[2]
• Нагорода Ректора УМКС III ступеня (1975)[2]
• Нагорода Ректора УМКС III ступеня (1985)[2]
• Почесна грамота XXX-річчя Українського суспільно-культурного товариства (1986)[2]
• Почесна грамота Об'єднання українців у Польщі з нагоди 40-річчя заснування українських громадських структур у Польщі (1997)[2]
• Колективна нагорода Ректора УМКС І ступеня (1998)[2]
• Звання Почесного члена Українського Товариства (2013)[2]

Книги польською

• Roszczenko M. Udział Ukraińców w walce z hitlerowskim faszyzmem i ich wkład w ogólny dorobek PRL: materiały z sesji «Udział Ukraińców w walce z hitlerowskim faszyzmem i ich wkład w utrwalenie władzy ludowej», która odbyła się w Lublinie 30 XI 1985 r. Lublin: [s. n.], 1987. ISBN відсутнє
• Kuprianowicz G., Roszczenko M. Cerkiew prawosławna Przemienienia Pańskiego w Lublinie. Lublin: Prawosławna Diecezja Lubelsko-Chełmska, 1993. ISBN 83-901221-1-1
• Bartosiewicz A., Kaźmierak A., Kędzierska L., Matwijczyna D., Roszczenko M., Język rosyjski dla studentów politologii, wyd. UMCS, Lublin 1996. ISBN невідомо
  • Bartosiewicz A., Kaźmierak A., Kędzierska L., Matwijczyna D., Roszczenko M., Język rosyjski dla studentów politologii wyd. UMCS, Lublin 2001. ISBN 9788322717813 (wydanie II poprawione i uzupełnione)
• Mikołaj Roszczenko, Kleszczele. Bielsk Podlaski ; Kleszczele : Związek Ukraińców Podlasia. 2002. ISBN 83-904738-7-9
• Martynowicz M., Roszczenko M. Dasze: fragmenty historii w dokumencie i fotografii. Wydano nakładem autora, 2013. ISBN 978-83-937031

Статті українською

• Микола Рощенко. Кубанське чорноморське військо // Сурмач. № 1-4 (102—105) за 1990 рік. 116 стор.: С. 56-62
• Григорій Купріянович, Микола Рощенко. Холмщина: Минувшина і теперішність // Пам'ятки України: історія та культура. № 3 (1995). CC. 26-36
• Микола Рощенко, Люблинська преса правого спрямування стосовно православ'я і українського питання на Холмщині у 1938 році // Акція руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші в 1938 році − обставини, перебіг, наслідки. Холмський архів, том IV. Холм. 2009. 360 стор.: С. 215—221. ISBN 978-83-927941-2-7

• Кліщелі, Підляшшя, Україна : ювілейний збірник на пошану доктора Миколи Рощенка у 75-річчя від дня народженя / за редакцією Грігорія Купріяновича та Романа Висоцького. — Кліщелі, 2017. — 401 с. — ISBN 978-83-65428-03-5.

• Українське життя в Кліщелях - Микола Рощенко (укр.). Голос Берестейщини, YouTube. 28 жовтня 2017.