Милан Йованович (футболіст, 1981)

Починав грати у футбол в рідному сербському місті Баїна-Башта, у віці 15 років переїхав у Валево, а потім у 1998 році перейшов в клуб югославського вищого дивізіону «Воєводина» з Нови-Сада. В сезоні 1999/00 зіграв 9 матчів, голів не забивав, в сезоні 2000/01 зіграв у 15 матчах, забив 3 голи, в наступному сезоні жодного разу не зміг відзначитися і лише 7 разів виходив на поле. У сезоні 2002/03 молодий нападник постійно грав в основі, провів 12 матчів першого кола турніру, в яких забив 7 голів, ставши найкращим бомбардиром клубу. Визнавався найкращим гравцем чемпіонату[1]. Успішна гра в клубі і молодіжній збірній країни привернула до форварда увагу селекціонерів багатьох зарубіжних клубів.

У січні 2003 року Йованович перейшов в донецький «Шахтар»[2]. Перший матч в українській вищій лізі провів 9 березня 2003 року проти харківського «Металіста». Незабаром він отримав важку травму і вибув майже на рік[1]. Після відновлення Йованович лише зрідка з'являвся на полі. В чемпіонаті провів у результаті всього 6 матчів, в яких відзначився одним голом. У кубкових зустрічах забив один м'яч і провів 3 гри, в тому числі дві з них в сезоні 2003/04, допомігши команді перемогти в тому турнірі[3].

У серпні 2004 року перейшов у московський «Локомотив». У команді була гостра конкуренція серед нападників, за все друге коло чемпіонату Росії 2004 року Йованович лише тричі виходив на заміну, а також зіграв один кубковий матч. В самому кінці сезону він отримав травму, через що був змушений пропустити перші передсезонні збори[4]. В 2005 році йому так і не вдалося пробитися в основний склад клубу, а на наступний сезон, незважаючи на діючий контракт, він навіть не був включений в заявку «Локомотива». Після цього Йованович розірвав угоду з «Локомотивом».

В середині 2006 року Йованович підписав контракт з бельгійським «Стандардом» з Льєжа. У першому ж сезоні він став найкращим бомбардиром своєї команди з 13 забитими м'ячами, а в двох наступних роках допоміг «Стандарду» завоювати золоті медалі чемпіонату Бельгії. У Бельгії Йованович дуже швидко зумів завоювати любов уболівальників, які дали йому прізвисько — «Змія». Милан дуже добре грав в Бельгії і в 2010 році був визнаний найкращим гравцем місцевої ліги, після чого у нього стався конфлікт з головним тренером клубу Ласло Болоні, який усунув Милана від тренувань за те, що той дозволив собі вступити в сварку зі своїми одноклубниками. Незважаючи на це, Мілан зумів 12 разів вразити ворота суперників у своєму останньому сезоні в Бельгії. Всього відіграв за команду з Льєжа чотири сезони своєї ігрової кар'єри, зігравши у 153 матчах в усіх турнірах, в яких забив 69 голів.

У липні 2010 року Йованович, в статусі вільного агента, офіційно перейшов до англійського «Ліверпуля». Перехід гравця деякий час перебував під загрозою, оскільки тренера, який запрошував серба в мерсісайдський клуб — Рафу Бенітеса — на той час уже звільнили з «Ліверпуля», і деякі видання порахували, що тепер Бенітес спробує отримати гравця в міланський «Інтернаціонале», який він очолив. Однак, всі сумніви розвіяв сам сербський футболіст, який заявив, що не порушить усного обіцянки перейти в англійську команду. Проте Йовановичу не вдалося закріпитися в складі першої команди «Ліверпуля». Абсолютно більша частина матчів за «червоних» була проведена їм в першій половині сезону, коли клубом керував Рой Годжсон. З приходом Кенні Далгліша Милан остаточно загубився, переставши потрапляти в заявку на матчі взагалі. В результаті влітку 2011 року Йовановичу, який знаходився на серйозному контракті, дозволили шукати собі нову команду[5].

Цією командою став бельгійський «Андерлехт», куди серб перебрався 5 серпня 2011 року, підписавши контракт на 2 роки. За цей час встиг відіграти за команду з Андерлехта 68 матчів в національному чемпіонаті і ще двічі стати чемпіоном країни. Влітку 2013 року покинув команду і повернувся до Сербії.

Виступав у складі молодіжної збірної Сербії і Чорногорії.

2 червня 2007 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Сербії в матчі проти збірної Фінляндії. Серби виграли з рахунком 2:0, а сам Йованович забив один з м'ячів своєї збірної.

У травні 2010 року тренер збірної Радомир Антич включив Йовановича в остаточний список команди, яка відправилася на чемпіонат світу 2010 року у ПАР. В Африці Милан забив один м'яч у матчі проти збірної Німеччини (1:0), який приніс балканцям несподівану перемогу. Але незважаючи на звитягу над потужною німецькою командою, серби не змогли вийти з групи, програвши два інших матчі збірним Гани і Австралії, а Йованович зіграв в усіх трьох іграх збірної на турнірі.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 44 матчі, забивши 11 голів.

• Милан Йованович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Милан Йованович на сайті Soccerbase (англ.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)