Кенні Далгліш

Сер Ке́ннет (Ке́нні) Ме́тісон Да́лгліш (англ. Kenneth Mathieson Dalglish, нар. 4 березня 1951, Глазго, Шотландія) — шотландський футболіст і тренер, член Ордену Британської імперії. Разом з Денісом Лоу ділить звання найкращого бомбардира національної збірної Шотландії за всю її історію (30 голів). При цьому Кенні — єдиний шотландець, який зіграв понад 100 матчів за збірну (102). На клубному рівні він успішно виступав за шотландський «Селтік» і англійський «Ліверпуль». Після закінчення кар'єри гравця домігся успіху як головний тренер.

Кеннет (Кенні) Далгліш
Кеннет (Кенні) Далгліш
Особисті дані
Повне ім'я Кеннет Медісон Далгліш
Народження 4 березня 1951(1951-03-04) (70 років)
  Глазго,
Шотландія
Зріст 173 см
Прізвисько Король Кенні
Громадянство  Шотландія
Позиція Нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1969—1977
1977—1990		 «Селтік»
«Ліверпуль»		204 (112)
355 (118)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1971—1986 Шотландія 102 (30)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1985—1990
1991—1995
1997—1998
2000
2011—2012		 «Ліверпуль»
«Блекберн Роверз»
«Ньюкасл Юнайтед»
«Селтік»
«Ліверпуль»
Звання, нагороди
Нагороди

Орден Британської Імперії

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 5 лютого 2011.

Далгліш був і залишається кумиром і культовою фігурою як для вболівальників «Селтіка», так і для фанів «Ліверпуля». Серед уболівальників «червоних» досі дуже популярна пісня Fields of Anfield Road, в якій згадується, зокрема, і Кенні Далгліш. 2006 року за результатами голосування 100 Players Who Shook The Kop, яке проводилося на офіційному сайті «Ліверпуля» серед понад 100 тисяч фанів, які проживають по всьому світу, саме Далгліш зайняв перше місце.

8 січня 2011, після звільнення Роя Ходжсона, призначений виконуючим обов'язки головного тренера «Ліверпуля» до кінця сезону 2010/11 [1]. 16 травня 2012 керівництво звільнило тренера.[2]

Ігрова кар'єра

Початок кар'єри

Далгліш, син інженера, у дитинстві підтримував Рейнджерс

Далгліш починав як воротар. Він випробувався двічі у Вест Гемі і в Ліверпулі, але вони його не взяли [3]. Далгліш підписав контракт з «Селтіком» — ворогом клубу дитинства «Рейнджерс»

Селтік

У своєму першому сезоні, 1967—1968, Далгліш забив 37 голів [4]. Також працював учнем столяра [5].

У наступному сезоні він став професійним футболістом, постійно перебуваючи у дублі Селтіка.

Дебютував у основній команді 25 вересня 1968, у чвертьфінальному поєдинку Кубку шотландської ліги .[6]

У той час Селтік став першою командою, яка виграла Кубок Європи, перемігши Інтер у Лісабоні.

У сезоні 1971—1972 Далгіш забив свій перший гол за Селтік. Це відбулося у Кубку шотландської ліги проти Рейнджерс 14 серпня 1971. У 49 появах на полі за сезон він забив 23 голи.

У 1972—1973 Далгліш був провідним бомбардиром команди з 41 голом у всіх змаганнях. У сезоні 1975—1976 Далгліш був капітаном команди. У тому сезоні тренер шотландців, Джок Стейн, потрапив у автомобільну аварію й пропустив більше частину сезону [7], через що Селтік вперше за 12 років не став чемпіоном.

10 серпня 1977 з 269 виступами та 167 голами Далгліш перейшов до Ліверпуля за рекордні для британського футболу 440 000 фунтів стерлінгів [8].

Ліверпуль

У англійському клубі Далгліш дебютував 13 серпня 1977 проти Манчестер Юнайтед під номером 7. Тиждень по тому, 20 серпня, він забив свій перший гол за «червоних» у матчі з Мідлсбро, який закінчився з рахунком 1-1.

Під час свого першого сезону Далгліш з'являвся 62 рази, забивши 31 гол. Серед них переможний гол у Кубку Чемпіонів на Уемблі у ворота бельгійського Брюгге.

Далгліш був визнаний Гравцем року PFA у сезоні 1982-83 [9].

5 травня 1990 року Далгліш, за два дні до святкування 40-річчя, вийшов на заміну в матчі проти Дербі Каунті, після чого він завершив кар'єру гравця [10].

Особисте життя

Далгліш одружений з Мариною. У них четверо дітей: Келлі, Пол, Лінсі та Лорен. Келлі — кореспондент ESPN Великої Британії. Пол — футболіст, закінчив кар'єру.

Досягнення як гравця

«Селтік»

«Ліверпуль»

Досягнення як тренера

«Ліверпуль»

«Блекберн Роверз»

Ньюкасл Юнайтед

«Селтік»

Персональні досягнення
  • Гравець року в Англії за версією Асоціації професійних футболістів (1983)
  • Гравець року в Англії за версією Асоціації футбольних журналістів (1979, 1983)
  • Тренер року Англії (1986, 1988, 1990, 1997)
  • Введений в Почесний список гравців збірної Шотландії з футболу (1988)
  • Введений до Зали англійської футбольної слави (2002)
  • Введений до Зали слави шотландського футболу (2004)
  • Член клубу ФІФА 100
  • Володар премії «Freedom of the City of Glasgow» (1986)
  • Перший у списку «100 гравців, які потрясли Коп» (100 Players Who Shook The Kop) (2006)

Примітки
  1. Повернутися й не загубитися. Архів оригіналу за 16 січня 2011. Процитовано 4 лютого 2011.
  2. Kenny Dalglish sacked as Liverpool manager (англ.)
  3. http://www.ifhof.com/hof/dalglish.asp (англ.)
  4. Lomax, Andrew (2008-02-14) Kenny Dalglish backs Scottish youngsters The Daily Telegraph Retrieved on 2009-06-18 (англ.)
  5. My School Sport: Kenny Dalglish The Daily Telegraph (2006-04-12) Retrieved on 2009-06-18 (англ.)
  6. NOW YOU KNOW: Kenny Dalglish debuted for Celtic against Hamilton Evening Times (2009-03-18) Retrieved on 2009-06-18 (англ.)
  7. Remembering Jock Stein BBC Sport (2005-09-06) Retrieved on 2009-06-18 (англ.)
  8. Benitez opens talks with Dalglish. BBC Sport. 24 квітня 2009. Процитовано 21 травня 2009. (англ.)
  9. Benammar, Emily (2008-04-27) PFA Player of the Year winners 1974–2007 The Daily Telegraph Retrieved on 2009-06-18
  10. Ліверпуль 1-0 Дербі Каунті. LFCHistory.net. Процитовано 2011-2-3. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.