Милашевська Зоя Матвіївна
Зоя Матвіївна Милашевська (11 березня 1929, Бердичів, Житомирської області — 18 серпня 1994, Бердичів — українська письменниця, прозаїк, член Спілки письменників СРСР з 1970.
| Зоя Милашевська | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Зоя Матвіївна Милашевська | |||
| Народилася |
11 березня 1929 Бердичів, Українська СРР, СРСР | |||
| Померла |
18 серпня 1994 (65 років) Бердичів, Житомирська область, Україна | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | Бердичівський вчительський інститут та історико-філософський факультет КДУ | |||
| Членство | Спілка письменників СРСР | |||
|
| ||||
Життєпис
Народилася 11 березня 1929 року в місті Бердичеві, Житомирської обл. у робітничій родині. Батько — залізничник. Мати — вчителька залізничної школи (нині НВК№ 10).
З самого дитинства важка хвороба прикувала Зою до ліжка. У 1938 році був репресований батько Зої Матвіївни, у зв'язку з цим була також знищена крихітна надія на одужання. Маленька Зоя була приречена на страждання.
Зоя Матвіївна заочно закінчила середню школу, у 1950 році — відділення іноземних мов Бердичівського вчительського інституту, заочно. У 1966 році — історико-філософський факультет Київського університету ім. Т.Шевченка. Всі навчальні заклади закінчено з відзнаками.[1] Отримавши вищу освіту, почала займатися перекладами оповідань з англійської і французької. Друкувала свої статті в місцевій газеті, далі — в республіканській. Була знайома з Борисом Теном (Миколою Васильовичем Хомичевським), який вдихнув в неї віру в себе. Про це свідчить лист, який він написав до дня її народження: «Дорогій і вельмишановній Зої Матвіївні ювілейний привіт з найкращими побажаннями міцного здоров'я і творчої наснаги ще на багато і багато років, щоб до нової ювілейної дати Ваша авторська позиція доповнилася і кількістю і якістю, щоб Ваше ім'я знали не тільки в Україні, а й далеко за межами дзвеніло як гордість нашого краю». Зоя Мілашевська пішла з життя 12 серпня 1994 року. Похована в Бердичеві.
Творчість
Перше оповідання було надруковане в журналі «Дніпро» в 1964 році.
- «І знову дощ» (1966)
- «Кохання мужніх» (1975)
- «Повість про вчительку» (1970).
Джерела
- Медвєдев, М. Крізь буревії життя //Земля Бердичівська. — 2009. — № 9. — С. 3.
- Мартинюк, М. Історія Бердичева в обличчях // Мілада Мартинюк. — Житомир: Руть,2014. — 492 с.
- Костриця М. Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 2, с. 142—143.