Миргородська загальноосвітня школа № 1 імені Панаса Мирного

1901 року до Миргорода приїхала педагог Наталія Андріївна Грановська. Того самого року вона власним коштом відкрила у місті приватну жіночу прогімназію. Спершу на вулиці Ведмедівці, в будинку № 72, у хаті Остапа Паська, Грановська найняла хатину, де навчала своїх перших двох учениць. Через два роки вона зайняла для прогімназії будинок у пана Максимовича на Базарній площі в центрі міста. Прогімназія тоді була чотирикласною. В 1907 році, коли кількість учениць зросла, довелося перейти до іншого будинку — на Гоголівській вулиці (це той будинок, у якому до 1964 року розміщалися пошта й телеграф).

У перші роки діяльності прогімназії Наталія Андріївна викладала всі предмети сама, а згодом — лише історію й географію, та ще іноді й арифметику. Не маючи власної сім‘ї, освітянка весь свій час віддавала виплеканому нею закладові.

1910 року прогімназія Н.Грановської уже набула статусу гімназії і мала 7 класів. Два роки по тому в цьому закладі навчалися 230 учениць і працював уже досить великий педагогічний колектив. Тут служив законовчитель священик Д. А. Мільгевський, викладачі К. І. Горянов, [И.И] Ляшок (ініціали в прямих дужках подано російською мовою — Авт), С. Я. Чалий, И. П. Чайка, [А. А.] Косарєв, викладачки [Е. Д.]Романова, [А. Н.]Феодорова, Р. В. Василевська, М. В. Козакова, [Е. М.]Жегалова, [Е.Ф]Яковенко, [А. Л.]Левитська, [А. Н.]Пуглаєнко, Г. К. Ган, [О. И.]Свирська, [М. А.]Траум, класні наглядачки [А.Т]Глущенко, [А. И.]Степанченко, [А. В.]Кирилова, [А.М] Миницька, [М. И.]Набатова.

Навчання було платним, дотації також виділяло повітове земство. Згідно з державною політикою того часу, викладання в навчальних закладах Миргорода велося російською мовою. Більше того, все українське підлягало осуду. Так 1913 року на педагогічній раді жіночої гімназії розглядали поведінку учениць VІ класу Марії і Марфи Трубицьких та Іди Вепринської, які «в летнее время текущего года были в местном театре на пьесе „Вампир“, которая написана на малороссийском наречии и в которой были неприличные жесты и выражения». А Ользі Соколович, учениці V класу, знизили поведінку за «гулянье по городу в малороссийском костюме».

Гімназія Наталії Грановської діяла до 1917 року, коли її було приєднано до чоловічої гімназії.

5 вересня 1907 року в Миргороді було відкрито приватну чоловічу гімназію. Це був єдиний на той час у місті середнії навчальний заклад із правами урядової гімназії. Його засновник Костянтин Семенович Шварсалон (1857-?), людина зі значним педагогічним досівдом, виконував і обов'язки директора гімназії. Його дружиною була досить відома російська письменниця Лідія Дмитрівна Зіновєва-Аннібал.

У 90-х роках ХІХ століття К. С. Шварсалон працював викладачем історії в одному з найпрестижніших навчальних закладів Санкт-Петербурга — в приватній жіночій гімназії Л. С. Таганцевої. Одночасно з К. С. Шварсалоном у Петербурзькій гімназії працювали відомі вчені, дослідники української історії та літератури. Російську мову в гімназії Таганцевої викладали К. І. Арабажин і Н. О. Котляревський. Костянтин Іванович Арабажин (1865—1929) — випускник Київського університету, літературознавець, згодом професор. У 80-х роках він нелегально перевозив з Галичини до Росії заборонену літературу, знявся з Іваном Франком; чимало з літературних студій Арабажина присвячені творчості Т.Шевченка. Його колега Нестор Олександрович Котляревський (1863—1925) — теж літературознавець, майбутній академік, який досліджував творчість Гоголя, декабристів. Історію в петербурзькій гімназії Таганцевої разом із К.Шварсалоном викладав відомий історик, автор праць із історії феодалізму в Росії, з методології археографії, джерелознавець Олександр Сергійович Лаппо-Данилевський (1863—1919). Чоловіча гімназія в Миргороді, якою керував Костянтин Шварсалон, була споруджена поряд із будинком родича Олександра Сергійовича — Георгія Миколайовича Лаппо-Данилевського, який на початку ХХ століття був предводителем дворянства Миргородського повіту, повітовим земським гласним, а в 1914—1916 роках — головою Миргородської повітової земської управи. Обидва діячі: як Г. М. Лаппо-Данилевський, так і О. С. Лаппо-Данилевський були причетні до того, що педагог Костянтин Семенович Шварсалон покинув престижну столичну гімназію Таганцевої й приїхав створювати гімназію в Миргороді.

Спочатку новостворена гімназія містилася в пристосованому приміщенні. К.Шварсалон порушив перед Миргородською повітовою управою питання про будівництво нового приміщення, адже кількість тих, хто бажав учитися в гімназії, зростала, і виникла потреба у відкритті паралельних класів.

З нагоди будівництва нової гімназії в Миргороді 16 травня 1908 року було проведене надзвичайне земське зібрання, яке ухвалило надати під будівництво гімназії дві десятини міської землі поряд із Народним домом (нині школа естетичного виховання) й парафіяльним училищем і розпочати будівництво гімназійного будинку в 1908 році, а також затвердило кошторис на будівництво в сумі 104 тисячі 858 крб.

Споруджувалась гімназія на кошти Миргородської повітової земської управи й Полтавської губернської земської управи та позики Міністерства народної освіти. Керував будівельними роботами запрошений до Миргорода архітектор Вітольд Левович Весселі, який був і автором проекту. Значна заслуга в будівництві чоловічої гімназії належала головам повітової управи Сергію Івановичу Смагіну (1907р) та Борисові Панасовичу Вульферту (1908р), а також міському старості Степанові Федотовичу Панащатенку.

У новій гімназії передбачалися, крім класних кімнат і предметних кабінетів, учительські для викладачів (чоловіків і жінок окремо), вестибюль, приймальня, актова зала, кабінет директора, канцелярія, швейцарська, шинельна, кухня, їдальня, кабінет лікаря та інші службові приміщення. Вважалося за доцільне також улаштування гімназійної церкви. Жителі Миргорода прихильно поставились до відкриття гімназії й надавали численні пожертви на її будівництво.

Гімназія була розрахована на 400 учнів. У її восьми класах навчалися діти й юнаки з 9 до 20 років. Серед учнів гімназії за становою належністю налічувалось козаків і селян — 49 %, міщан — 24 %, дворян — 2 %, духовенства — 2 %. 1909 року в гімназії навчалися 172 учні, серед яких 67 були з Миргородського повіту, 63-з міста Миргорода, 38 — з інших повітів Полтавської губернії, 4 — з інших губерній. Із кожного учня  бралася плата за навчання — 60 карбованців на рік. Деякі з них, щонайбідніші, були стипендіатами повітового земства.

У 1909 році директором гімназії став М. Г. Ружицький. Наступного 1910 року навчальний заклад набув статусу земської гімназії, яка діяла до 1917 року.

У 1913-му відбувся перший випуск учнів 8 класу чоловічої гімназії, це був останній мирний рік у житті імперії. У 1915 році, у розпал Першої світової війни приміщення гімназії було передано для шпиталю, але наступного 1916-го навчання було відновлено, у приміщення було переведено також жіночу гімназію. Після початку революції 1917 р. та громадянської війни заняття знову було припинено, а будівлю передано під шпиталь. З кінця 1918 р. приміщення гімназії використовувалось військами УНР. 16 лютого 1919 р. заняття в чоловічій гімназії було відновлено.

В березні 1919 р. закривається 8-й клас гімназії, починається її реорганізація у трудову загальноосвітню школу.

В жовтні 1920 р. було організовано радянську трудову школу 1-го і 2-го ступенів. На поч. 30-х рр. впроваджується повна СШ в обсязі 10 кл.

1922 р. — В приміщення школи переведено семирічну Трудову школу.

1924 р. — Перша Миргородська школа визнана опорною по керівництву методичною роботою в місті.

1932—1938 р.р. — Розширення школи: 15 молодших класів, 18 — старших.

1941—1943 р.р. — Приміщення школи заселили німецькі солдати.

1943—1944 р.р. — Розмістився радянський госпіталь.

1943 р. — відновлено роботу школи в приміщенні колишнього воєнторгу (будинок Горянова).

16 травня 1949 р. — Постановою Ради Міністрів УРСР № 1157 Першій школі присвоєно ім'я Панаса Мирного.

1 вересня 2001 р. — Відкрито нове приміщення школи

• К. І. Зубковська, донька засновника Миргородського курорту (російську та німецьку мови)
• П. О. Масляк, професор Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка (географія)
• Л. І. Гречана, заслужена вчителька України (географія)

• Бабенко О. Ф. — учасник Другої світової війни, Герой СРСР, першим на вертольоті МІ-4 досяг Північного полюсу (1954)
• Зарембо В. М. — учасник Другої світової війни, Герой СРСР
• Корж М. О. — академік, вчений–енергетик, краєзнавець
• Масляк Петро Олексійович — вчений-геофізик
• Фединський В. Д. — професор КНУ
• Кандидати наук Колісник В. Б., Титар В. С., Підвойний В. М., Химочка Н., Торяник К. А., Скляр Ю. В., Ревуцька Л. Є.
• Естрадні співаки — Євген Москаленко, Ксана Сергієнко, Катерина Торяник.
• Модельєр Олена Роменська.