Мистецтво ЗУЗ

Мистецтво ЗУЗ — назва двох футбольних турнірів за коловою системою, які відбулися 1932 і 1936 років за участі найсильніших клубних команд Західної України.

Історична довідка

Між Першою та Другою світовими війнами на території Західної України, що входила до складу трьох держав — Польщі, Чехословаччини, Румунії, відбулося кількадесят футбольних турнірів за коловою схемою. Однак лише два змагання, учасниками котрих стали етнічно українські команди, мали міждержавний статус: 1932-го в Станіславові та 1936-го у Львові. В публікації для чернівецької газети «Хліборобське слово» за 20.06.1936 видатний діяч національного спортивного руху Іван Боберський запропонував сприймати ці розіграші як «Мистецтво ЗУЗ», тобто чемпіонат Західної України. На їхній особливій ролі також наголошували легендарні футболісти ЗУЗ, які були учасниками змагань: Олександр Скоцень, Омелян Суховерський, Осип Новицький та інші.

Турніри

1932 рік
Станіславівська «Ревера» і чернівецький «Довбуш» перед матчем турніру 1932 року. Буковинці у світлих футболках. Зліва направо: перший ряд — Попович (лежить праворуч); другий ряд — Рибак В., Добровольський, Буш, Цопа Т., Суховерський О., Краль (запасний півзахисник), Кульчицький, Мигайлюк В., Антоняк, Янковий, Лесько, Салабан (представник керівництва клубу). Фото з приватного архіву Лідії Сас
Матчі турніру
10.09. «Пролом» (Станіславів) — «Україна» (Львів) — 3:6 (1:2).
10.09. «Ревера» (Станіславів) — «Довбуш» (Чернівці) — 3:4 (1:0).
11.09. «Пролом» (Станіславів) — «Довбуш» (Чернівці) — 2:1 (2:0).
11.09. «Ревера» (Станіславів) — «Україна» (Львів) — 4:3 (1:2).
№ Команди 1. 2. 3. 4. В Н П М О
1.«Україна» (Львів)•3:46:31019:72
2.«Ревера» (Станіславів)•3:41017:72
3.«Довбуш» (Чернівці)•1:21015:52
4.«Пролом» (Станіславів)•1015:72
… В суботу й неділю, 10. і 11. вересня відбувся в Станиславові великий турнір копаного мяча при участи 4-ох дружин: Довбуш (Чернівці), Україна (Львів) і Пролому та Ревери (Станиславів). Висліди поодиноких стріч такі:
Субота.
УКРАЇНА — ПРОЛОМ — 6:3 (2:1).
Гарна гра обох дружин. Україна перемогла противника технікою і рутиною, зате Пролом виказав більше праці й амбіції. Перші ворота добув несподівано Пролом зі стрілу Попеля. За хвилину вирівняв по корнері Труш. Другі ворота для України здобув по центрі Воробця Петрів. Серію воріт України підвищили по перерві Воробець з перебою, Маґоцький (двоє) і Петрів. Пролом незвичайною амбіцією випрацьовує ще двоє воріт, усталюючи вислід змагань 6:3.
ДОВБУШ — РЕВЕРА — 4:3 (0:1).
Одинокі ворота першої половини пропустив фатально воротар Довбуша. Перших 15 хвилин по перерві це справді концертова гра черновецьких гостей, які у так короткому часі вспіли провадити вже 3:1. Гарну гру знівечив суддя, незвичайно сторонничий в користь Ревери, який диктує двічі вільного й несправедливо карного, що використовує Ревера, добуваючи двоє воріт. З дружини Довбуша найкраще подобалися серед. помічник, правий лучник і оборона.
Неділя.
ПРОЛОМ — ДОВБУШ — 2:1 (2:0).
Несподівана, одначе вповні заслужена перемога незвичайно амбітної і працьовитої дружини Пролому, для якої обоє воріт добув найліпший в нападі Попель. Також дуже добре грали воротар Андріїшин, оборонець Кардаш і серед. помічник Бриндзей. На заввагу заслуговує також гарна комбінаційна гра нашої станиславівської дружини…
РЕВЕРА — УКРАЇНА — 4:3 (1:2).
В першій половині незвичайно гарна гра України, яка виступила вже з обома Ґоцькими і Лисиком на середині помочі. Перших двоє воріт добувають Ґоцький І. і Петрів, який безперечно був найліпшим грачем з усіх 4-ох дружин. Треті й найгарніші ворота дня стріляє Ґоцький ІІ. Вже 70 мін. гри провадить Україна 3:1. Одначе змагання кінчаться для львівської дружини впрост трагічно. Скрегота сходить з грища, бо спішиться до поїзду (до військової служби). Заступає його Труш. А суддя, який суддював зовсім добре, викидає з грища Гоцького І. і Борсука за неспортову поведінку. Підлісецький завинює карного і наріжника, з чого Ревера добуває двоє рішаючих воріт і Україна сходить з грища переможеною, знівечивши у кількох мінутах працю 3/4 змагань. Львівська дружина, яка гарною грою у першій половині добула собі заслужене признання серед глядачів, викликала опісля велике негодування неспортовою поведінкою деяких змагунів.
Видців першого дня 700, другого понад 1300 …

— газета «Діло» за 14.09.1932, № 204, с. 6

1936 рік


Матчі турніру
12.06. «Пролом» (Станіславів) — «Довбуш» (Чернівці) — –:– /відмінений/.
12.06. «Україна» (Львів) — «Поділля» (Тернопіль) — –:– /перенесений/.
13.06. «Пролом» (Станіславів) — «Сян» (Перемишль) — 4:3 (2:2).
13.06. «Україна» (Львів) — «Поділля» (Тернопіль) — 8:3 (4:1).
14.06. «Пролом» (Станіславів) — «Поділля» (Тернопіль) — 0:0.
14.06. «Україна» (Львів) — «Сян» (Перемишль) — 1:0 (0:0).
№ Команди 1. 2. 3. 4. В Н П М О
1.«Україна» (Львів)•8:31:02009:34
2.«Пролом» (Станіславів)•0:04:31104:33
3.«Поділля» (Тернопіль)•0113:81
4.«Сян» (Перемишль)•0023:50
… В останній хвилині довідуємося, що І. дружина черновецького Довбуша таки не приїде на ювилейні змагання України, бо румунська влада не дала грачам Довбуша пільгових пашпортів — тільки зажадала за пашпорти повної такси в круглій сумі 3.000 п. золотих. Тому Виділ України поробив ще нині усі можливі заходи, щоб у турнірі взяв участь, замість Довбуша, перемиський Сян, і з цією метою виїхав нині передполуднем представник України автом до Перемишля з відповідним письмом від своєї спортової магістратури. В крайнім випадку, якщо приїзд Сяну був би неможливий, виставить Україна до змагань свою відповідно скріплену ІІ. дружину …

— газета «Діло» за 13.06.1936, № 130, с. 8

… 13.VI. «Пролом» — «Сян» 4:3 (2:2).
До цих змагань виступив «Сян» з кількома резервовими (без Суського і Партики в нападі та з резервовим воротарем), Пролом у повному складі: Андріїшин І., Багриновський ІІ., Андріїшин ІІ., Куліба, Кернякевич, Менів, Демянчук ІІ., Демянчук І., Якібчук, Урсакий, Ліськевич. Сян мав усеж таки більше з гри, а програв тому, що Пролом зумів використати кілька слабших пунктів противника, зокрема слабого воротаря. Та проте Пролом виявився теж технічно доволі заавансованою дружиною і при дальшій пильній праці чекає його ще неодин успіх, напевно більший, як несподівана виграна з Сяном. Ґолі для Пролому стрілили: Демянчук ІІ (1) і Якібчук (3), для Сяну Турко, Макар і Медвіть. Суддя п. Ігнатович.
13.VI. «Україна» — «Поділля» 8:3 (4:1).
Україна: Босий, Вішка, Воробець, Скоцень І., Цимбала, Пазуняк, Сиротюк, Скрегота (в ІІ. пол. Петрів), Лисик, Скоцень ІІ., Краєвський. Поділля: Крамарчук, Мурач, Люшняк, Будий, Костяк, Рейовський, Олійник, Завадович, Королюк, Король, Петерсіль. Україна перемогла в суботу легко, бо напад її працював просто концертово. Поділля, в якому вибивалися спеціяльно лівий криловий і правий оборонець, намагало амбіцією і запалом, але це в сумі помогло добути тільки 3 воріт (у тому 2 з карного). Третього ґоля для своїх барв стрілив Олійник, дуже гарним і сильним далеким стрілом. Ґолями для України поділились: Скрегота (головою), Краєвський, Сиротюк, Скоцень ІІ. (4), який був того дня дуже добре диспонований — у противенстві до неділі, та Воробець з карного. Суддя п. Раніш.
Видців у суботу до 1.000.
14.VI. «Пролом» — «Поділля» 0:0.
Недільні змагання почалися на грищі С.-Б., яке за кільканацять хвилин дощу стало зовсім непридатне до гри. Мяч у ріжних місцях не котився, а плавав. Та проте першу половину таки закінчено на ньому, а на дальшу частину змагань треба було мандрувати на грище Чорних, яке від дощу ні трохи не потерпіло і дозволяло вести зовсім регулярну гру. Як у першій так і в другій половині мав перевагу Пролом, але тверда і фізично сильна дружина Поділля боронилася з успіхом та виборола нерішений вислід. Заслугу має тут і немалу воротар Крамарчук, що за свою гру збирав гучні оплески. Було теж кілька небезпечних ситуацій під воротами Пролому, але Поділля не змогло використати доброго моменту до вільного стрілу. Пролом не використав у І. половині карного. Суддя п. Каньчигер.
14.VI. «Україна» — «Сян» 1:0 (0:0).
Фінал турніру тримав глядача увесь час у напруженні, тимбільше, що гра обох дружин стояла на доволі високому рівні і йшло про немалу ставку: чашу, уфундовану фірмою «Елєґант». До того перед змаганнями вручено урочисто змагунам Петрову й Лисикові почесні грамоти за 200-і змагання в барвах клюбу, що теж причинилось до піднесення святочного настрою. Дружини виступили в таких складах: Україна: Гуцул, Воробець, Вішка, Підлісецький, Гошовський, Скоцень І. (в ІІ. пол. Пазуняк), Краєвський, Мікльош, Лисик, Скоцень ІІ., Петрів (у ІІ. пол. замість Лисика грав Сиротюк, але на крилі); Сян: Лозинський, Романець ІІ., Побідинський, Федорович, інж. Кіцила, Ходань, Турко, Суський, Дигдалевич, Партика, Біницький.
Всупереч передбачуванням виявися Сян у недільних змаганнях дружиною дійсно дуже доброю, зовсім неподібною до тої, яку ми бачили недавно на змаганнях з Гасмонеєю та в суботу з Проломом. Ціла дружина грала не тільки жертвенно та з величезною амбіцією, але й виявила багато технічного знання, рухливости й зіграння, словом: була в знаменитій формі, так, що загально подобалась. Зате Україна в першій половині рідко коли доходила до голосу і Гуцул мусів добре пріти, щоб урятувати свою дружину від катастрофи в дні ювилею.
В ІІ. пол. гра непотрібно загострюється, але й вирівнюється, хоч Сян і дальше робить небезпечні випади головно своїми власними криловими. Вкінці приходить до голосу Україна і в 23. мін. другої половини Краєвський притомно використав подання Петрова та добув одинокі ворота для України (і взагалі одинокі ворота того дня), що їх приняла більш як 2.000 публіка не вмовкаючими оплесками. Після цього йшла ще дальше завзята гра, але ні одна ні друга сторона не могла вже здобутись на успішний стріл. При кінці мав ще Сиротюк ідеальну позицію, але стоячи кілька кроків перед порожними воротами, стрілив поза поперечку. Вкінці під оплески видців суддя п. Равх відсвистав змагання …

— газета «Діло» за 16.06.1936, № 132, с. 7

… Скінчився ювілейний турнір С. Т. «Україна» Львів — другий з черги змагів, які маємо величати «Мистецтво ЗУЗ». Перший змаг відбувся у Станиславові 1932 р. (а ще до того була Всеукраїнська Чаша!). Жаль тільки, що цього року не зміг, як тоді, показатися славний У. С. К. «Довбуш» із Чернівців — 12 червня буковинці мали вийти на матч з «Проломом» Станиславів, але не приїхали з Румунії і матч відмінили («ні тим — ні тим»); другий матч дня між С. Т. «Україна» Львів і У. С. К. «Поділля» Тернопіль теж записаний як «ні тим — ні тим» (до перенесення) …

— газета «Хліборобське слово» за 20.06.1936, № 21, с. 5

Свідчення учасників
… Ходять чутки, що «Довбуш» поїде до Станиславова на спортовий фестиваль «Пролому». Ми, змагуни, всі тішимося, бо виїдемо за границю Румунії і будемо свобідніше чутися, але із тим виїздом було багато труду і мороки, бо всього 48 годин перебували ми в Станиславові. Приїхали ми до Станиславова десь опівночі, і то дуже змучені, бо на границі нас обидва окупанти перешукали до нитки. Ми пішли скоро спати, бо нас чекала тяжка гра проти «Ревери». На другий день не було жарту, та ми зібрали всі свої сили і виграли з вислідом 4:3. Ця побіда принесла так нам, як і українській публіці велике задоволення. Натомість другого дня проти «Пролому», через змучення і злегковаження противника, ми програли 1:2 …

— Омелян Суховерський про турнір 1932 року з книги «Український спортовий клюб «Довбуш»-Чернівці та український спорт на Буковині 1920—1940»

… У вересні 1932 року на грищі Каси Ощадности, в Станиславові, відбувся турнір чотирьох клюбів «Довбуш»-Чернівці, «Україна»-Львів, «Ревера» та «Пролом» зі Станиславова. Всі чотири клюби здобули в цьому незабутньому, великому турнірі по два пункти: першого дня «Україна» перемогла «Пролом» 6:3, а «Довбуш» — «Реверу» 4:3. Наступного дня «Пролом» випередив буковинських гостей 2:1, при цьому феноменальний тоді воротар «Пролому» Андріїшин, популярно «Зайко», зловив два карні удари, а «Ревера» такими ж феноменальними двома «сляльомами» Рудзяка перекреслила ведення «України» 3:1, а потім 3:2 і виграла 4:3. Тільки відношення воріт рішило про першість:
1. «Україна» — ворота 9:7; 2. «Довбуш» — ворота 5:5; 3. «Ревера» — ворота 7:7; 4. «Пролом» — ворота 5:7.
Поважний успіх здобули проломівські футболісти на ювілейному турнірі «України», 1936 року (ювілей 25-ліття), у Львові. Перемогою 4:3 над дещо ослабленим перемиським «Сяном» і нерішеною 0:0 проти тернопільського «Поділля» «Пролом» зайняв почесне друге місце в табелі турніру з трьома пунктами, зараз за переможною «Україною», що здобула чотири пункти (дві перемоги), перед «Поділлям» (1 пункт) і «Сяном» (0 пункт) …

— Осип Новицький про турніри 1932 і 1936 років із «Альманаху Станиславівської землі»

… Щоб гідно відсвяткувати срібний ювілей т-ва «Україна», члени управи заздалегідь вжили заходів у польських державних чинників, щоб дістати дозвіл на приїзд УСК «Довбуш» з Чернівець, СК «Русь» з Ужгороду. Запрошено було теж УСК «Сян» з Перемишля. Всі клюби запрошення прийняли. Румунські і чехословацькі власті не робили жодних перешкод; натомість поляки проволікали з дозволом і видачею відповідних документів.
На нашу наполегливість провід вислав представника до Варшави. Обіцяли полагодити цю справу в якнайкоротшому часі. І «полагодили»! В останній хвилині прийшла відмова у видачі в’їзних віз для членів «Довбуша» з Чернівець і «Руси» з Ужгороду. Управа СТ «Україна» знайшла вихід з ситуації. Ювілей все ж таки відбувся, хоч лише у скромному колі українських галицьких братніх клюбів — УСТ «Поділля» — Тернопіль, УСТ «Пролом» — Станиславів та УСТ «Сян» — Перемишль.
Протягом двох днів, 13 і 14 червня 1936 року, на площі «Сокола-Батька» провівали два прапори: національний синьо-жовтий і клюбовий червоно-чорний. У дводенних спортових імпрезах з усіх закутків Галицької землі взяли участь кілька тисяч української молоді і старших учасників. З цієї нагоди видано Ювілейний Альманах.
25-річчя існування СТ «Україна», незважаючи на несприятливі обставини, пройшло дуже величаво. У суботу, 13 червня, почався ювілейний футбольний турнір між клюбами «Пролом» і «Сян». Гра закінчилась перемогою «Пролому» з рахунком 4:3. У суботу зустрілись також «Україна» і «Поділля». Ювіляти перемогли подолян 8:3.
У неділю вранці, у храмі св. Юра відправили врочисте Богослуження. Свято продовжувалось пополудні на майдані «Сокола-Батька». Свято започаткувала дефіляда спортовців у такому порядку: юньйори (вів В. Лисик), команда запасних (О. Петрів), команда перша (В. Воробець), команда гокеїстів в ориґінальнім виряді з кийками в руках, а далі наколесники зі своїми прибраними колесами; опісля йшли команди гостей. Коли всі учасники дефіляди уставились на струнко, наказано однохвилинну мовчанку за померлих членів товариства. Публіка підвелась зі своїх місць, і всі приявні віддали пошану тим, що відійшли.
Відчитували привіти від Українських Спортових Товариств з Буковини, Закарпаття й Галицької землі, від батька українського спорту Івана Боберського з Любляни — Югославія, від Митрополита Кир Андрея Шептицького, від політичних, промислових, купецьких, кооперативних та громадських установ. Прийшли теж привіти від багатьох польських клюбів, як рівнож привіт з побажанням від ПЗПН з Варшави, а також телеграми від закордонних команд.
Після привітів змагались «Пролом» і «Поділля». Під час гри почав іти дощ. М’яч у різних місцях не котився, а плавав. Гру довелося перенести на стадіон «Чарні», де була крита трибуна. Весь час проломівці демонстрували свою перевагу, однак подоляни, тверді й фізично загартовані, боронились з успіхом і вибороли результат 0:0.
Останній матч проходив між «Україною» і «Сяном». Фінальна гра йшла за чашу фірми «Елеґант». Сяновики були в знаменитій формі, визначалися рухливістю, амбіцією і тому воротар «України» мусив добре попрацювати, щоб урятувати свою команду від програної в дні ювілею. У другій півгрі гра вирівнялась, а то із перевагою «України», хоч далі проходила завзято і гостро.
Одинокі ворота здобув півзахисник Краєвський на 23-ій хвилині гри. Після цієї перемоги перше місце в турнірі зайняла «Україна» (4 точки) і тим самим здобула чашу. Пролом здобув 3 точки, «Поділля» — 1 точку, «Сян» — 0.
Увечорі для всіх команд учасників турніру та запрошених делеґатів і гостей відбувся величавий бенкет. Майже всі делеґати та спортові товариства вручали Ювілятові почесні трофеї: статуї, плякати, прапорці, різьбленого на дереві Архангела …

— Олександр Скоцень про турнір 1936 року зі своєї книги «З футболом у світ»

Свідчення очевидця
… В 1936 році я пережив велику і приємну подію. Спортове товариство «Україна» у Львові готувалось до свого ювілею, на який були запрошені футбольні дружини «Русь» з Ужгороду, «Довбуш» з Чернівців і «Сян» з Перемишля. Але поляки не хотіли допустити до такої знаменної зустрічі українських дружин і можливо побоювалися якихось демонстративних виявів — і не дали віз закордонним дружинам — «Русі» з Чехословаччини і «Довбушеві» з Румунії, так що в останні хвилини їх замінено Станиславівським «Проломом» і Тернопільським «Поділлям». Про це я довідався від Петра Зуб’яка і запитав, чи він би не взяв мене з собою. Він сказав: «Їдь, я тебе якось коло себе притулю». Мій батько, як залізничник, мав три вільні білети річно для своєї родини, з якими можна було подорожувати навіть по цілій Польщі.
Я якось тоді вициганив від батька один білет і він навіть на дорогу дав мені 50 грошів. Це вже був великий проґрес у його наставленні до футболу. Їдучи з «Проломом» на той ювілей, я був невимовно щасливий і гордий, а всі грачі «Пролому» трактували мене як свого «пупілька», а я відчував себе ніби членом дружини. Ми задержалися в «Народній гостиниці». Річ ясна, я не мав ліжка для себе і спав на одному ліжку з Петром Зуб’яком. На змагання на площу «Сокола» треба було доїздити трамваєм, що коштував 20 грошів. Я з 50 грошами в кишені не міг собі багато дозволити, так що доводилося мені шварцуватися в трамваї, або як припер кондуктор, то висідати і далі добиратися пішки.
Мені тоді було 14 років і ювілейні змагання між «Україною» та «Поділлям» і «Проломом» та «Сяном» були на високому, досі для мене не баченому рівні. Правда, раз був приїхав до Станиславова Чернівецький «Довбуш» і грав на грищі «Каси ощадности» з «Ревєрою». Але я не мав тоді грошей на квиток, так що дивився на них, вилізши на дерево, яке було досить далеко від грища, то небагато тоді я зміг побачити.
На ювілеї «України» «Пролом» досяг значного успіху, бо виграв з «Сяном» 4:3, а з «Поділлям» зіграв 0:0, опинившись на другому місці за «Україною»…

— Микола Дейчаківський про турніри 1932 і 1936 років зі своєї книги «На визвольних стежках Европи»

Цікавий факт

Обидва змагання, які Іван Боберський пропонував об’єднати під назвою «Мистецтво ЗУЗ», виграла львівська «Україна». Призи за перемогу зберігалися в музеї клубу, котрий, за свідченням Олександра Скоценя, був пограбований більшовиками восени 1939 року.

Див. також

Джерела
  • Богдан Кравців (редактор-упорядник). Альманах Станиславівської землі. — Нью-Йорк — Торонто — Мюнхен: Друкарня Петра Белея, 1975. — С. 348-349
  • Володимир Карпович, Петро Григорович. Український спортовий клюб «Довбуш»-Чернівці та український спорт на Буковині 1920—1940. — Чикаго, 1984. — С. 45-46, 65
  • Олександер Скоцень. З футболом у світ. Спомини. — Торонто: Вільне слово, 1985. — С. 126-129
  • Ігор Дейчаківський. Копаний м’яч у Станиславові. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 31-32
  • Денис Мандзюк. Копаний м’яч. Коротка історія українського футболу в Галичинi 1909—1944. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. — С. 121-124, 256

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.