Мистецькі змагання на літніх Олімпійських іграх
Мистецькі змагання входили до складу сучасних Олімпійських ігор в перші роки їх існування, з 1912 до 1952 року. Змагання були частиною початкових задумів засновника олімпійського руху П'єра де Кубертена. Медалі вручалися за твори мистецтва, що були пов'язані тематично зі спортом, змагання проводились в п'яти категоріях: архітектура, література, музика, живопис і скульптура.
Проведення конкурсів мистецтва були припинені 1954 року, тому що митців вважали професіоналами, а в той час олімпійські спортсмени повинні були бути аматорами.
Історія
Зі створенням Міжнародного олімпійського комітету (МОК) 1894 року, і проведенням першої сучасної Олімпіади, французький барон П'єр де Кубертен бачив виконання своїх ідеалів — тренувати розум і тіло, і конкурувати у спорті, а не у війні. Одним з його бажань було об'єднати мистецтво і спорт, і таким чином, він вважав художні твори достойними до участі на Олімпійських іграх.
У травні 1906 року, барон де Кубертен організував зустріч у Парижі для членів МОК та представників організацій художників. Зустріч закінчилася пропозицією МОК провести мистецькі конкурси на Олімпійських іграх в п'яти областях: архітектура, література, музика, живопис і скульптура.
Планувалось провести такі змагання на літніх Олімпійських іграх 1908 в Римі, Італія. Але італійські організатори зіткнулися з фінансовими труднощами і були змушені відмовитись від проведення Ігор, тоді МОК доручив організацію Лондону. Британці планували провести мистецькі конкурси, але через короткий час на підготовку, вони були скасовані. Організатори вважали, що митці не мати б достатньо часу, щоб створити свої роботи.
П'єр де Кубертен включив мистецькі змагання до програми літніх Олімпійських ігор 1912 року, які відбулися в Стокгольмі, Швеція. Хоча шведи спочатку заперечували проти ідеї мистецьких змагань, вони врешті-решт були проведені: 35 митців відправили свої твори мистецтва в Швеції, а золоті медалі були присуджені у всіх п'яти категоріях.
Перші післявоєнні Олімпійські ігри були проведені в розореній війною Бельгії, мистецькі змагання були в програмі Ігор. На Літніх Олімпійських іграх 1924 року в Парижі конкуренція була досить високою, а 193 митці представили свої робот. До їх числа входило три митця, що представляли Російську імперію (російську еміграцію в Парижі), тоді як Радянський Союз офіційно не брав участь в Олімпійських іграх, бо вважав їх «буржуазними».
Зростання кількості учасників продовжилося 1928 року в Амстердамі, де понад 1100 творів мистецтва були виставлені в міському музеї, а також були представлені твори з літератури, музики та архітектури. Художникам було дозволено продавати свої роботи в кінці виставки. В той час починаються суперечки в МОК, чи можна вважати митців аматорами, чи вони є професіоналами. В Амстердамі, число конкурсів також була збільшена, з чотирьох до п'яти.
Через економічні труднощі та віддаленість розташування Лос-Анджелеса, число учасників в Олімпіаді 1932 року було нижче, ніж у 1928 році. Але мистецький конкурс не страждають від цієї проблеми, а кількість творів мистецтва залишалась стабільною. Виставку подивилось 384000 відвідувачів в Лос-Анджелеському Музей історії, науки і мистецтва.
Мистецькі конкурси були проведені також в Берліні (1936) і Лондоні (1948), хоча число робіт значно скоротилося до 1948 року.
На конгресі МОК 1949 року обговорювалося доповідь, згідно з якою практично всі учасники мистецьких конкурсів були професіоналами, які займаються мистецтвом за гроші, що не відповідало аматорському статусу Олімпіад. Тому змагання вирішено було замінити на виставки без нагород і медалей. Це викликало запеклі дебати в рамках МОК.
1951 року МОК вирішив знову повернути художні конкурси в програму XV літніх Олімпійських ігор 1952 року в Гельсінкі. Проте фінські організатори відмовилися від цієї ідеї під приводом недостатнього часу на підготовку. На конгресі МОК у 1954 році остаточно вирішили замінити художні конкурси виставками. Спроби переглянути це питання виявилися безрезультатними. Тим не менш, в Олімпійській хартії прописані додаткові зобов'язання для організаторів — включати в програму Олімпіад культурні заходи, щоб «сприяти розвитку взаєморозуміння, дружби і гармонійних відносин між учасниками та глядачами».
Див. також
Література
- Richard Stanton: The forgotten Olympic art competitions — The story of the Olympic art competitions of the 20th century. Trafford Publishing, 2001. ISBN 1-55212-606-4 (англ.)