Митний платіж

Момент виникнення обов'язку із сплати митних платежів залежить від характеру дій, які здійснюються щодо товару. Стаття 289 Митного кодексу України визначає наступний перелік таких моментів:

1) у разі ввезення товарів на митну територію України — з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України;

2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі, — з моменту такого переміщення товарів;

3) у разі вивезення товарів з митної території України:

а) при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту — з моменту прийняття митним органом митної декларації;

б) при вивезенні товарів за межі митної території України без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів за межі митної території України — з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України;

в) при невиконанні умов, установлених щодо товарів, які вивозилися за межі митної території України із звільненням від оподаткування вивізним митом, — з моменту, коли ці товари прибули до іншого місця призначення, ніж те, у зв'язку з яким надавалося таке звільнення;

4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання;

5) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України[3].

Стаття 290 Митного кодексу України визначає, що обов'язок із сплати митних платежів припиняється:

1) при виконанні обов'язку із сплати митних платежів;

2) якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом, а також внаслідок природних втрат, які підтверджуються відповідними актами;

3) якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до цього Кодексу;

4) якщо товари конфіскуються відповідно до Митного Кодексу.

5) щодо товарів, випущених у вільний обіг на митній території України або вивезених з цієї території без сплати митних платежів, обов'язок з їх сплати припиняється також у випадках, передбачених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України[4].

Митний кодекс України визначає різні моменти, коли митні платежі вважаються сплаченими:

1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів:

а) при здійсненні митного оформлення товарів — з моменту закінчення митного оформлення;

б) якщо сплата не пов'язана із здійсненням митного оформлення товарів, — з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету;

2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, — з моменту:

а) списання коштів з рахунку платника податків у банку;

б) внесення готівкових коштів у касу банку;

3) з моменту сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

4) з моменту списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

5) з моменту настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України[5].

Митні платежі не сплачуються наступних випадках:

1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів — у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, — на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII Митного Кодексу України[6].

Митний кодекс визначає наступних осіб, на яких покладається обов'язок із сплати митних платежів:

1) декларант — особа, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів;

2) особа, уповноважена на сплату митних платежів декларантом, якщо декларування товарів здійснюється уповноваженою особою;

3) платник податків, якщо особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів — податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки;

4) особа, яка незаконно ввезла (вивезла) товари, а також особи, які брали участь у незаконному ввезенні (вивезенні) товарів, якщо вони знали або повинні були знати про незаконність такого ввезення (вивезення);

5) особа, яка придбала у власність або у володіння незаконно ввезені товари, якщо в момент придбання вона знала або повинна була знати про незаконність ввезення, що належним чином доведено в порядку, встановленому законодавством України;

6) особа, яка незаконно вилучила товари, що тимчасово зберігаються під митним контролем;

7) особа, яка брала участь у незаконному вилученні товарів, що тимчасово зберігаються під митним контролем, зберігала та придбали такі товари;

8) особа, яка відповідає за забезпечення схоронності товарів, що тимчасово зберігаються під митним контролем;

9) особа, відповідальна за дотримання митного режиму — у разі недотримання положень Митного Кодексу України щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених Митним Кодексом України для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів;

10) особа, на яку не виконала зобов'язань щодо використання чи споживання товарів, що випливають з умов цільового використання, за яких надається податкова пільга при випуску товарів для вільного обігу;

11) у разі заявлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення до митного режиму транзиту — особа, яка надала зобов'язання щодо доставки цих товарів, транспортних засобів до митного органу призначення;

12) гарант — у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, обов'язку із сплати митних платежів, якщо сплата митних платежів забезпечена гарантом[7].