Контроль

Під феноменом контролю ми розуміємо систему спостереження і перевірки процесу функціювання і фактичного стану керованого об'єкта, яка реалізується з такою метою:

1. Оцінка обґрунтування й ефективності прийнятих управлінських рішень
2. Оцінка результатів реалізації цих рішень
3. Виявлення відхилень у функціюванні об'єкта:
   • від прийнятих рішень;
   • від установлених правил і норм
4. Розроблення заходів із виправлення виявлених відхилень
5. Розроблення заходів з коригування управлінських процесів із метою профілактики деструктивних відхилень.
6. Усунення перепон для оптимального функціювання об'єкта.

Таким чином, контроль є процесом, що забезпечує досягнення системою поставленої мети шляхом порівняння фактичного стану системи з бажаним.

Мета полягає у створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення контролю. Планування дає змогу виявити проблеми, що існують, і намітити необхідні заходи для їх подолання у майбутньому.

Планування контролю передбачає низку етапів.

1. Сформулювати мету та завдання контролю.
2. Визначити об'єкти та суб'єкти контролю.
3. З'ясування умов контролю, ресурсів часу, кадрів (визначення їх обсягу, спрямованості, якості).
4. Визначити методики, методи та форми здійснення контролю.
5. З'ясувати технологію кількісного та критерії якісного оцінювання результатів контролю.
6. Встановити форми узагальнення наслідків контролю.
7. Передбачити можливості корекції та оперативного регулювання за результатами контролю.
8. Узгодити системи контролю та стимулювання.
9. Підготувати наказ про організацію контролю.

Контроль (як і будь-яка стадія управління) характеризується такими елементами:

1. суб'єкт контролю — той, хто здійснює контроль;
2. суб'єкт прийняття рішень за результатами контролю;
3. об'єкт контролю — те, що підлягає контролю;
4. предмет контролю — набір питань і критеріїв, відповідно до яких організовано контроль;
5. мета контролю;
6. завдання контролю;
7. принципи контролю;
8. методи контролю;
9. технологія контролю,
10. процес контролю.

внутрішній фінансовий контроль[3][4]

_{2. Інструкція планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства. (Затв. наказом Мінлісгоспу України від 17.07.1996 р. № 72). 3. Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів. (В зб. «Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ)» 2004, т. 1; с.19-46). 4. Методичні рекомендації з планування обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства. (Затв. наказом Держбуду України від 06.03.2002 р. № 47). 5. Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт. (Затв. наказом Держбуду України від 16.02.2004 р. № 30). 6. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності. (Затв. наказом Мінекономіки України від 22.05.2002 р. № 145). 7. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, із змінами та доповненнями. (Затв. наказом Міністерства промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47). 8. Методичні рекомендації з формування собівартості проектно-вишукуваних робіт з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку. (Затв. наказом Держбудархітектури та житлової політики України від 29.03.2002 р. № 64). 9. Методичні рекомендації з формування перевезень (робіт, послуг) на транспорті. (Затв. наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. № 65). 10. Організація промислового виробництва. Облік, аналіз та планування господарювання на промисловому підприємстві. Терміни та визначення. ДСТУ 2962-94. — К.: Держстандарт України, 1994. — 52 с. 11. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу: підручник / А. М. Кузьмінський, В. В. Сопко, В. П. Завгородній; за ред. А. М. Кузьмінського. — Вищ. шк., 1993. — 223 с.: іл. 12. «Розуміння суб'єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень». Міжнародний стандарт аудиту 315. — В зб. 2001 МФБ Стандарти аудиту та етики. — К.: ТОВ «Парітет-інформ», 2003. — 712 с. 13. Пилипенко А. А., Отенко В. І. Організація обліку і контролю: підручник. — Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. — 424 с. 14. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. (Затв. Постановою КМ України від 20.07.1996 р. № 830).}

Для розуміння сутності контролю треба виділити кілька аспектів:

• Контроль — один із процесів, що забезпечує досягнення системою поставленої мети. Для того, щоб контрольні процеси могли реалізуватися — необхідно, аби в системі було організовано такі управлінські процеси (елементи керування)[5]:
  • установлення стандартів діяльності системи, що підлягають перевірці;
  • коригування управлінських процесів, якщо досягнуті результати суттєво відрізняються від установлених стандартів.
• Контроль спрямовано на тому, щоб не допустити розростання проблеми (відхилення фактичного стану системи (об'єкта) від заданого)
• Найважливішою складовою контролю є зворотний зв'язок
• Контроль не має бути надмірним, бо несуттєві відхилення фактичного стану об'єкта (керованої системи) від заданого, що викликають спрацювання контрольних механізмів, роблять цю систему неекономічною. Також важливо врахувати, що надмірний контроль може переорієнтувати елементи керованої системи з досягнення поставленої мети на задоволення вимог контролю.

Контроль — це критично важлива і складна функція управління. Одна з найважливіших особливостей контролю, яку слід враховувати в першу чергу, полягає в тому, що контроль повинен бути всеосяжним. Контроль не може залишатися прерогативою виключно менеджера (призначеного «контролером»), і його помічників. Кожен керівник, незалежно від свого рангу, повинен здійснювати контроль як невід'ємну частину своїх посадових обов'язків, навіть якщо ніхто йому спеціально цього не доручав. Контроль є найфундаментальнішим елементом процесу управління. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати повністю у відриві від контролю. Дійсно, фактично всі вони є невід'ємними частинами загальної системи контролю в даній організації.

Є три основні види контролю: попередній, поточний і заключний. За формою здійснення всі ці види контролю схожі, оскільки мають одну і ту ж мету: сприяти тому, щоб фактичні цілі були як можна ближче до необхідних. Розрізняються вони тільки часом здійснення.[7]

1. Попередній контроль — реалізація (не створення, а саме реалізація) певних правил, процедур і ліній поведінки;
2. Поточний контроль — здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт; він базується на вимірюванні фактичних результатів, отриманих після проведення роботи, спрямованої на досягнення бажаних цілей;
3. Заключний контроль — підсумковий контроль, здійснюється після проведення усіх робіт; дає керівництву організації інформацію, необхідну для планування у випадку, якщо аналогічні роботи передбачається проводити в майбутньому і сприяє мотивації (досягнення певного рівня результативності).[7]

Контроль необхідний усюди, де є система, яку призначено виконувати певні завдання і досягати певної мети. Управлінський контроль (контроль у діяльності організацій) може здійснюватися за багатьма напрямами:

• технічний контроль;
• енергетичний контроль;
• екологічний контроль;
• санітарний контроль;
• фінансовий контроль тощо.

Контроль є необхідним з огляду на те, що на керований об'єкт діють стихійні фактори й виникає потреба у широкій поінформованості для адекватного реагування на нову ситуацію. Контроль здійснюється для досягнення узгодженості й синхронізації зусиль виконавців, виявлення розбіжностей і протиріч у їхній діяльності. Контроль проводиться з метою дотримання законності при здійсненні господарських операцій, виконання певних правил, що регламентують діяльність підприємств і витрачання коштів, сировини та інших ресурсів. Контроль виконує не лише виховну роль, але й профілактично-захисну. Він сприяє збереженню власності, правильному витрачанню ресурсів, дотриманню фінансової, виконавської й трудової дисципліни.[8]

Обґрунтування необхідності контролю в управлінській діяльності:

1. Зникає невизначеність : жодне планування, навіть найретельніше, не може врахувати усіх можливих складностей і обставин. Заходи контролю виявляють їх і надають можливість коригувати програму дій;
2. З'являється можливість запобігти кризам : жодна організація функціювання об'єкта не страхує від низки дрібних помилок і упущень. Якщо вчасно їх не виправляти, їх кількість може перевищити певну «критичну масу». Заходи контролю дозволяють виявити і виправити їх, не чекаючи настання кризи.
3. Виявляють не лише деструктивні, а й конструктивні явища : контроль дозволяє виявити ефективні рішення, визначити перспективні напрями діяльності.

Головною функцією контролю є:

1. облік і аналіз інформації про фактичні результати діяльності всіх підрозділів контрольованої системи (організації);
2. порівняння їх із плановими показниками;
3. виявлення відхилень і аналіз їхніх причин;
4. аналіз причин відхилень (у тому числі, кадрових);
5. корекція, тобто розроблення пропозицій, як усунути виявлені порушення;
6. розроблення заходів щодо досягнення поставленої мети.[9]

Додатковими функціями контролю можемо назвати такі:

1. правоохоронна, тобто притягнення до відповідальності осіб, що вчинили правопорушення;
2. профілактика, тобто вироблення заходів, щоб не допустити такі порушення у подальшому;
3. інші функції (морально-виховна, стабілізувальна, дисциплінарна тощо).

Принципи контролю діяльності, виступаючи елементами його правової [і сутнісної] форми, надають контролю внутрішньої стрункості в силу того, що є його теоретичним стрижнем, неписаними правилами, дотримання яких наділяє провадження такою комплексною характеристикою, як ефективність.[10]

1. Принцип відповідності — основний логічний принцип для будь-якого методу (твердження). Суть його в тому, що зміст, мета і завдання контролю мають відповідати:
   • завданням об'єкту, що піддається перевірці;
   • завданням контролюючого органу.
2. Принцип системності — вимога, аби при проведенні контролю має бути включено повністю всі аспекти діяльності об'єкта у взаємозв'язку
3. Принцип усезагальності — вимога, щоб будь-яку соціальну або економічну діяльність, яка відбувається в державі, було піддано системному і комплексному контролю з точки зору:
   • законності;
   • доцільності;
   • ефективності
4. Принцип неперервності — вимога, аби всі об'єкти контролю підлягали постійному спостереженню. Заходи контролю мають здійснювати послідовно й регулярно. Необхідний також контроль дій, які вчиняє об'єкт контролю з метою усунути виявлених порушень
5. Принцип об'єктивності — вимога оцінювати діяльності об'єкта контролю і її результатів лише на основі відповідності перевірених фактів із вимогами законодавчих і інших нормативних актів, що регулюють діяльність
6. Принцип незалежності означає неприпустимість положення, при якому суб'єкт контролю при здійсненні контрольних заходів керується певними міркуваннями, окрім компетентного і добросовісного виконання задач контролю. Заборона на будь-який силовий, матеріальний чи моральний вплив на суб'єкт контролю.
7. Принцип гласності (випливає з принципу відповідності) означає, що результати контролю має бути неодмінно доведено:
   • до об'єкта контролю;
   • до суб'єкта прийняття рішень за результатами контролю
8. Принцип ефективності означає, що результати контролю мають забезпечувати:
   • повноту виявлення відхилень (фактичного стану від того, що вимагався);
   • своєчасність виявлення таких відхилень;
   • установлення причини відхилень;
   • установлення винних осіб;
   • допомогу у розробленні профілактичних заходів
9. Принцип науковості означає, що контроль здійснюють, використовуючи науково обґрунтованих методів і прийомів
10. Принцип плановості вимагає, аби контроль здійснювали планово:
    • планують заходи контролю певного суб'єкта (контролюючого органу) на період часу;
    • планують набір певних контрольних дій у межах заходів контролю;
    • контрольним діям має передувати попереднє вивчення об'єкта контролю для досягнення розуміння його діяльності
11. Принцип законності значить, що здійснення контролю проходить відповідно до законодавства; забезпечення охорони законних інтересів як держави, так і суспільства у цілому, так громадян і юридичних осіб
12. Принцип відповідності — це нормативно передбачена відповідальність суб'єкта контролю:
    • за дотриманням у процесі контролю законів і правових підзаконних актів;
    • за достовірність результатів контролю (бо на їх підставі приймають рішення, включаючи правові).

Суб'єктами контролю є органи чи особи, наділені правом (чи уповноважені) здійснювати функції і процедури контролю. Об'єктами контролю виступають особи, предмети чи процеси, а також стан справ — на які націлено процес контролю.

• рада засновників, наглядова рада;
• вищі менеджери компанії, виконавчі директори;
• служба внутрішнього контролю, внутрішній аудит, служба безпеки;
• позаштатні органи (наприклад, комісії, комітети тощо);
• структурні підрозділи компанії;
• менеджери і співробітники компанії[2]

• компанія як система:
  • системи процесів виробництва продукту (об'єкт управління);
  • система управління компанії;
  • система взаємодії структурних підрозділів компанії
• результати діяльності компанії (продукти, товари, послуги, шкода довкіллю тощо).[2]

• Соціальний контроль — система методів і стратегій, із допомогою яких суспільство спрямовує поведінку індивідів
  • Контроль свідомості — застосування маніпулятивних методів при спробі змінити мислення чи поведінку індивіда всупереч його волі
• Державний контроль — нагляд з боку уповноважених державних органів. Проводиться з метою дотримання законності, а також із метою забезпечити реальне виконання рішень виконавчих органів
  • Конституційний контроль — вид правоохоронної діяльності, що полягає у перевірці відповідності законів і підзаконних нормативних актів конституції держави
  • Валютний контроль — нагляд державних органів за дотриманням законодавства при здійсненні валютних операцій
  • Митний контроль — сукупність заходів, що здійснюють митні органи з метою забезпечити дотримання митного законодавства
  • Імміграційний контроль — комплекс заходів з розрегулювання міграції іноземних громадян і осіб без громадянства
  • Санітарно-епідеміологічний контроль — діяльність уповноважених органів з метою виявляти порушення санітарних вимог, спрямована на попередження захворювань людей, тварин і рослин
  • Державний фінансовий контроль — система дій державних органів, обов'язками яких є виявляти порушення управління державними фінансовими ресурсами
• Цивільний контроль — діяльність, яку здійснюють неурядові об'єднання і окремі особи, спрямована на виявлення і припинення порушень прав і свобод людини
• Фінансовий контроль — перевірка фінансових і інших, пов'язаних із ними питань діяльності суб'єктів господарювання
  • Внутрішній контроль — процес, який здійснює орган управління організації
  • Робітничий контроль — контроль, який здійснюють робітники над виробництвом, і розподілом продуктів і пов'язаних із ними процесів
  • Дотримання встановлених норм (комплаєнс-контроль) — внутрішній контроль за відповідністю законодавству діяльності кредитної організації на фінансових ринках
• Контроль у процес навчання — процес визначення рівня знань, умінь і навичок того, хто навчається у результаті виконання ним усних і/чи письмових завдань
• Батьківський контроль — комплекс правил і заходів із запобігання негативного впливу різної продукції, середовищ і мереж (ігор, відео і телебачення, Інтернету і комп'ютера на дитину
• Лікарський контроль — комплексна програма медичного нагляду за особами, які займаються якоюсь діяльністю (наприклад, фізкультурою і спортом)
  • Допінґ-контроль — перевірка, спрямована виявити уживання спортсменом допінґу.

• Технічний контроль — це перевірка відповідності продукції або процесу, від якого залежить її якість, встановленим технічним вимогам
  • Неруйнівний контроль — контроль властивостей і параметрів об'єкта, при якому не руйнується об'єкт і при якому не може бути порушено придатність об'єкта до використання
    • Ультразвуковий контроль — спостереження властивостей і параметрів виробів за допомогою ультразвуку
• Комплексний технічний контроль — контроль за станом функціювання своїх радіоелектронних засобів і їх захисту від технічних засобів розвідки супротивника
• Дозиметричний контроль — система заходів із контролю за дотриманням норм радіаційної безпеки і основних санітарних правил роботи з джерелами іонізуючого випромінювання
• Електронний контроль стійкості — система безпеки транспортного засобу (автомобіля), що дозволяє запобігти його заносу при виконанні маневра
• Круїз-контроль — пристрій, який підтримує постійну швидкість транспортного засобу (автомобіля).