Михайло де Рюйтер

Народився у м. Флісінген (Зеландія, Нідерланди) у бідній родині Адріана Мікельзуна та Агди Янсдотер. Пізніше взяв собі прізвище Рюйтер. Місце народження обумовило й напрямок діяльності. Зеландія — це здебільшого острова, її мешканці займалися рибальства, каперством. У 1618 році Рюйтер стає юнгою на кораблі. Наполегливість, хист до морської справи дозволили йому отримати авторитет й незабаром стати шкіпером. Проте, Рюйтер мав дуже слабку шкільну освіту. У 1635 році стає капітаном корабля. В цей час він служить на торговельному флоті, наполегливо навчається, розширює свої знання у морській справі. У 1630—1636 рр. взяв участь в експедиціях Яна Майєна.

У 1637—1641 роках займався рейдерством біля Дюнкерка, захищає торговельні флотилії Нідерландів проти каперів. У 1641 році стає контр-адміралом. В цього ж році Рюйтер взяв участь у війні з Іспанією. Восени Рюйтер брав участь у поході голландського флоту на чолі із адміралом Гізельсом, метою якого було захопити Срібний флот Іспанії, що повертався з Америки. 3 листопада 1642 року відбувся вирішальний бій при Сен-Вісенті. Саме завдяки діям Рюйтера голландський флот було врятовано.

Після цього Рюйтер у 1642—1650 роках успішно діє проти піратів із Марокко, водить торговельні кораблі до Африки, зокрема у Гвінейську затоку.

З початком війни у 1652 році Рюйтера призивають на службу. Брав участь в усіх битвах цієї війни під орудою голландського адмірала Мартіна Тромпа та Вітте де Вітта — при Кентіш-нок (8 жовтня 1652 року), банки Оутер Габбард (15 червня 1653 року), Шевінгені (8-10 серпня). При цьому виявив неабиякий хист до військово-морської справи, завжди був дуже активним у бою. Єдиним самостійним боєм, який вів Рюйтер, була битва 26 серпня 1652 року при Плімуті. Маючи 26 кораблів Рюйтер напав на англійського адмірала Г.Ейск'ю, який мав 40 кораблів, й розбив його. 2 березня 1654 року стає віце-адміралом.

Після закінчення війни з Англією брав участь у поході проти Варварійського берегу, зокрема у блокаді піратської республіки Сале (1655—1656).

Взяв участь у дансько-шведській війні 1658—1660 років. Він був старшим флагманом у голландському флоті на чолі із Вассенаером ван Обдамом. Голландській флот було спрямовано на допомогу Данії проти шведського короля Карла X. У 1659 році голландці завдали поразку шведському флоту біля Ангольта. Після повернення ван Обдама до Нідерландів керувати голландською ескадрою став Михайло Рюйтер. Він зміг розбити шведські частини на о. Фюнен, захопивши Кієртемюнде. 25 листопада розбив шведського генерала Зальубаха й захопив фортецю Ніборг. Після цього діяв біля Копенгагена, захищаючи місто з моря.

Після закінчення дансько-шведської війни у 1660 році Рюйтер повернувся до Нідерландів. У 1661—1665 році він діяв на чолі ескадри у Середземному морі

Коли розпочалася нова війна з Англією Рюйтер перебував у Середземному морі. Тут він отримав наказ провести купецькі судна до Голландії. Михайло де Рюйтер зумів обдурити англійський флот, обігнути Шотландію й прибути до Бергена (Норвегія). Тут він залишив торговельний караван, а сам з військовими кораблями попрямував до Нідерландів й 6 серпня прибув до міста Емс. 18 серпня Рюйтер став на чолі флоту, який перед сим зазнав поразки при Лоустофті. Адмірал зумів провести торговельні судна від норвезьких берегів до Голландії.

У боротьбі з Англією Рюйтер обрав вичикувальну тактику. Маючи значно слабкіший флот він не дозволяв себе атакувати у незручний момент. Водночас планував раптово завдати удару по супротивнику. Так Рюйтер блокував річку Темзу від Гарвича до Доунса. Проте внаслідок хвороби серед команд кораблів повернувся до Голландії.

11-14 червня 1666 року відбувся бій у протоці Ла-Манш між Рюйтером та англійськими адміралами Монком та принцом Рупертом. В перший день співвідношення кораблів було 84 голландських проти 58 англійських, на четвертий день битви співвідношення було 64 голландських кораблі проти 60 англійських. При цьому англійський флот значно переважав флот Рюйтера за кількістю та потужністю гармат. Але Рюйтеру вдалося завдати поразки англійцями, які втратили 20 суден, 5000 вбитих та 3000 полонених, втрати Рюйтера були — 6 кораблів, 2500 вбитих.

4 серпня 1666 року при північному Фореленді відбулася нова битва між флотом Рюйтера та Монка й Руперта. У вирішальний момент більшість голландського флоту втекло. Рюйтер з 20 кораблями був вимушений не дати розбити голландський флот. У англійців було 90 кораблів. бій тривав до 5 серпня. Рюйтер втратив 2 корабля та 1000 моряків, англійці — 1 корабель та 300 осіб. Попри це вже 5 вересня цього ж року Рюйтер вийшов у море з 80 кораблями.

Деякий час Михайло де Рюйтер знаходився біля голландських берегів, очікуючи гарної нагоди для атаки. Скориставшись тим, що флот Англії внаслідок помилок керівництва виявився розпорошеним Рюйтер раптово підійшов до англійських берегів й піднявся Темзою 17 червня 1667 року з 84 судами. Він захопив фортецю Ширнес та піднявся до Чатама, винищуючи запаси, арсенали. кораблі. Це викликало неабияку паніку у Лондоні. після цього вмілими діями Рюйтер продовжував блокувати Темзу до Грейвсенда.

Саме успішні дії Михайло де Рюйтера стали причиною вигідного договору для Нідерландів, який незабаром було укладено з Англією.

Після закінчення війни Рюйтер знову повернувся у комерційний флот, де перебував до початку нової війни з Англією у 1672 році. Перед цим у 1671 році він став адміралом.

У 1671 році Нідерланди стикнулися із складною ситуацією — проти неї утворилася могутня коаліція Англії, Франції, Мюнстера, Кельна. Рюйтер разом з керівником Нідерландів Яном де Віттом почали готувати флот для боротьби. В розпал цих подій відбувся заколот у республіці — владу на себе перебрав Вільгельм Оранський, а де Вітт загинув. Спочатку до Рюйтера ставилися вороже, з огляду на його товариські стосунки з Яном де Віттом. Проте у 1672 році Михайло Рюйтер очолив голландський флот. Вже 7 червня 1672 року він здобув блискучу перемогу над англійським флотом на чолі із принцом Йоркським. Рюйтер мав 61 корабель з 4500 гармат й 2100 вояків, принц Йоркський мав 61 корабель з 5100 гарматами й 33 тисячі вояків. Внаслідок успішних дій голландці втратили 2 корабля й 2000 осіб, Англія втратила 4 корабля та 2500 осіб. Значення цієї перемоги було велике — Рюйтер не дозволив здійснити великий десант на голландське узбережжя.

Після цього Рюйтер на чолі флоту перебував у безпеці на рейдах Шуневельда та Геде. Водночас допоміг прийти великому конвою з Ост-Індії.

Дії було продовжено у 1673 році. Спочатку Рюйтер знову намагався блокувати гирло Темзи, але вже 10 травня вимушений був повернутися до Голландії. 7 червня при Шуневельді англійський флот атакував голландців. Очолював англійців принц Руперт, який мав 90 кораблів, у Рюйтера було 78 кораблів (проте значно слабкіші). Відбувся запеклий бій, але англійці не зуміли розбити флот Нідерландів. Рюйтер не здобув вирішальної перемоги. разом з тим втрати англійців серед команд кораблів були значними (близько 1000 осіб). Й цього разу голландський адмірал не дозволив здійснити десант супротивника.

Після цих подій сторони готувалися до вирішальної битви. Вона відбулася 21 серпня 1673 року при о. Тексель. Англо-французький флот мав 95 кораблів, у Рюйтера було 70. У жорстокій битві Рюйтер здобув остаточну перемогу. Завдяки цього голландці здобули панування на морі. Англійці вже не намагалися атакувати голландський флот або здійснювати десант. Незабаром з Англією було укладено мирний договір. В цього ж році Михайло де Рюйтер отримав найвище звання — лейтенант-генерал-адмірала Голландії та Західної Фрісландії.

Разом з тим тривала війна з Францією. 24 травня 1674 року з 66 кораблями Рюйтер здійснив експедицію у Вест-Індію. На мету було захоплення о. Мартиніки. Цього разу похід виявився невдалим — забракло військових сил для захоплення французької фортеці Фор-де-Франс, почалися хвороби серед команди. Внаслідок цього Рюйтер повернувся до Нідерландів.

В цей час Іспанія запропонувала об'єднати зусилля проти Франції. Голландцям було обіцяно утримувати за іспанський кошт голландську ескадру для боротьби з французами. Керівництвом Нідерландів було вирішено спрямувати на поміч Іспанії ескадру з 18 кораблів на чолі із Рюйтером. останній намагався довести, що з такими силами йому буде важко протидіяти французькому флоту, але його звинуватили у боягузості. Михайло Рюйтер рушив у Середземне море — у вересні 1675 року він прибув до Кадіса, а вже у грудні був біля Сицилії, де з'єднався з іспанським флотом з 24 кораблів. Головним завданням Рюйтера стало не дозволити французам здійснити переправу військ на Сицилію. 8 січня 1676 року відбулася битва між Рюйтером та Дюкеном, який очолював французьку ескадру. Бій був біля о. Стромболі. Голландці втрати близько 80 осіб, французи — більш ніж 400. Проте Рюйтер не зумів розбити французів й завадити переправити війська на Сицилію. В першу чергу це було пов'язано з діями керівництва іспанського флоту, яке не зовсім підкорялася наказам Рюйтера й не дотримувалося плана на битву. Разом з тим Іспанія оцінила це як успіх. Рюйтеру надали звання герцога та щорічну пенсію у 2000 гульденів.

22 квітня 1676 року відбулася нова битва при Агості. Рюйтер рішуче атакував супротивника, але не був підтриманий іспанцями. У розпалі бою був смертельно поранений і 29 квітня помер у Сіракузах.

Похований у Амстердамі.