Михайло де Рібас

Михайло-Емануїл Феліксович Де Рібас (15 березня 1808, Тузли — 3 квітня 1882, Одеса) — журналіст, дипломат. Віце-консул Неаполю в Одесі.

Михайло-Емануїл Феліксович Де Рібас
Народився 15 березня 1808(1808-03-15)
Тузли
Помер 3 квітня 1882(1882-04-03) (74 роки)
Одеса
Діяльність дипломат
Відомий завдяки Віце-консул Неаполю в Одесі
Батько Фелікс де Рібас
Діти Олександр Дерібас

Життєпис

Народився 15 березня 1808 року в Тузлах[1]. Крім консульських обов'язків, займався літературною роботою, досліджував історію краю. У 1854 році став редактором найбільш популярної міської газети «Одеський вісник».

У рекомендації попереднього редактора Олександра Тройницького, зазначалося що Михайло Де-Рібас, досконало володів французькою мовою та мав високі професійні якості. За умовами нового призначення Михайло Феліксович прийняв у 1853 році російське підданство. Дослужився до чина титулярного радника, згодом став директором Одеської міської публічної бібліотеки[2].

Помер Михайло де Рібас 3 квітня 1882 року, його поховали на Першому Християнському кладовищі[3].

Автор праць
  • Науково-популярна праця «Нариси історії Одеси», написана за архівними джерелами Одеси та Неаполя, опублікована в 1988 році в Неаполі.

Сім'я
  • Батько — Фелікс де Рібас (1769—1845), молодший брат засновника Одеси Хосе де Рібаса. Генеральний консул Неаполя в Одесі (1808—1845)
  • Мати — Октавія Качковська
  • Дружина — Єлизавета Андріївна Ван дер Шкруф, з відомої одеської родини вихідців з Голландії.
  • Діти — Станіслав-Олександр (1856)[4], Феліція-Марія (1868)[4], Іван-Артур (1870), Михайло, Луї-Антоній, Михайло-Людвиг, Аріадна, Рафаель та Алісія.

Примітки
  1. Они оставили след в истории Одессы. Одесский биографический справочник
  2. МАТЕРІАЛИ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ КОНСУЛЬСТВ У ОДЕСІ В XIX — НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ
  3. Дивный И. В. Справочник-некрополь (часть 1) // Страницы военного некрополя старой Одессы: биографический справочник. — 2-е. — Киев : Национальная академия наук Украины, Ин-т Украинской археографии и источниковедения им. М. Грушевского, 1996. (рос.)
  4. Гарбар Л. В. Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) (2017). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 20 березня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.