Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України

Установа під первісною назвою «Інститут української археографії АН України» виникла ще в часи Української РСР. Її створено відповідно до постанови Президії АН УРСР від 10 липня 1990 року на базі відновленої наприкінці 1987 року Археографічної комісії УРСР. Постановою Президії НАН України від 1 лютого 1995 року заклад отримав сучасну назву з наданням йому імені Михайла Грушевського.

Археографічна комісія та Інститут — наступники і продовжувачі діяльності Київської археографічної комісії (1843), Археографічної комісії НТШ (1895), Археографічної комісії Всеукраїнської академії наук (1919), Археографічної комісії Центрального Архівного управління (1929), інших наукових, навчальних, культурно-освітніх осередків XIX — початку XX століття.

Директором Інституту від часу заснування до 2013 року був член-кореспондент НАН України Павло Степанович Сохань.

Основним завдання закладу стало:

• виявлення, опрацювання та публікація документальних джерел вітчизняної історико-культурної спадщини,
• координація та науково-методичне керівництво археографічною діяльністю інших наукових, освітніх, культурологічних установ в Україні,
• розробка теоретико-методичних засад сучасної археографії та джерелознавства.

Адміністративно Інститут входить до складу Відділення історії, філософії та права Секції суспільних і гуманітарних наук Національної академії наук України.

Структурний склад інституту[1]:

• Наукові відділи:

1. Відділ історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук
2. Відділ джерел з історії України княжої та козацької доби
3. Відділ джерел з історії України XIX — початку XX століття
4. Відділ джерел з новітньої історії України
5. Відділ пам'яток духовної культури
6. Відділ вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України

• Львівське відділення
• осередки у Запоріжжі, Харкові, Чернігові
• творчі групи (на громадських засадах) в Острозі, Сімферополі, Полтаві, Херсоні

Інститут видає збірники наукових праць:

• «Український археографічний щорічник. (Український археографічний збірник. Нова серія)»,
• «Україна в минулому»,
• «Наукові Записки. Праці молодих вчених та аспірантів»,
• «Софія Київська: Візантія. Русь. Україна»
• «Наш Крим»
• «Славістична збірка»
• «Генеалогічні записки».

Інститут є співзасновником серійних збірників:

• «Південна Україна. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ»,
• «Студії з історії степової України»,
• «Наукові праці Запорізького державного університету»,
• «Схід-Захід»,
• «Південний архів»,
• періодичних видань «Сіверянський літопис» і «Знак».

Готує до друку:

• багатотомні академічні видання творів Михайла Грушевського, Дмитра Яворницького,
• фундаментальні корпуси документів «Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів. 1734—1775»,
• «Універсали українських гетьманів»,
• «Літопис УПА. Нова серія» та інші.

У межах видавничих серій Інституту побачили світ численні окремі видання джерелознавчого спрямування.

• Бібліотека імені Ольжича у м. Київ

• Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (1991—2011). — К.: Український письменник, 2011. — 416 с.
• Брехуненко В. А. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. Грушевського НАН України // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 501—502.

• Офіційний сайт Інституту