Ми були солдатами

На початку фільму загін В'єтміня знищує групу французьких солдатів, які зайшли на узгір'я в 1954 році, в самому кінці Першої індокитайської війни.

У зв'язку з подальшою ескалацією війни у ​​В'єтнамі й відсутністю шляхів сполучення, у Пентагоні прийняли рішення використовувати вертольоти для перекидання військ. Обрано кандидатуру полковника, учасника Корейської війни, десантника Гарольда Мура (Мел Гібсон).

Мура поставлено командувати батальйоном у складі 1-ї кавалерійської (аеромобільної) дивізії, яку вирішено використати для ведення високомобільної війни з використанням вертольотів. Полковник Мур починає впроваджувати нову тактику, стежить за підготовкою своїх солдатів, знайомиться з новими офіцерами і вивчає помилки французів у В'єтнамі. Президент Джонсон оголошує про посилання необмежених сил до Південного В'єтнаму. За іронією долі полк, до якого входить батальйон Мура, отримує позначення 7-го кавалерійського[1]. Мур зі своїми людьми відбуває до Південного В'єтнаму.

Основна частина фільму присвячена битві в долині річки Я-Дранґ 14–16 листопада 1965 року — найбільшому бою у В'єтнамі на ту мить і одному з найбільших у ході всієї війни. Американському полковникові Гарольду Муру протистоїть північнов'єтнамський підполковник Нґуєн Хиу Тхо. Американським солдатам, що висадилися біля бази в'єтнамської піхотної дивізії, вдається відбити атаки наступальних сил противника і, перейшовши у наступ, захопити штаб дивізії.

Інша сюжетна лінія — про дружин офіцерів 1-ї кавалерійської дивізії, багато з яких упродовж декількох страшних днів втрачають своїх чоловіків, а інші перебувають у нестерпному очікуванні звістки про смерть.

• У В'єтнамі фільм був заборонений до показу[2].
• В'єтнамський актор Дон Зіонґ за виконання у фільмі ролі північнов'єтнамського підполковника Нґуєн Хиу Тха був звинувачений у себе вдома у «зраді батьківщини» і змушений був емігрувати до США[2].

• Про екранізацію книги «Ми були солдатами… і були молодими» (рос.)
• Позитивна рецензія на фільм «Ми були солдатами» (англ.)