1-ша кавалерійська дивізія (США)

У середині року вона була перекинута до Австралії для підготовки до участі в Тихоокеанській кампанії. 29 лютого 1944 року 1-ша кавалерійська дивізія пройшла «бойове хрещення» — її підрозділи висадилися на островах Адміралтейства (Нова Гвінея). Бої тут закінчилися в травні. З 20 жовтня дивізія висадилася на острові Лейте, почавши звільнення Філіппін. Аж до кінця війни вона брала участь в боях на Лейте та Лусоне. Після завершення бойових дій 1-я кавалерійська дивізія була відправлена до Японії для несення окупаційної служби. 8 вересня 1945 року його стала першою американською дивізією, яка увійшла у Токіо.

У липні 1950, відразу після початку Корейської війни, дивізія була перекинута в Південну Корею. В ході оборони Пусанського периметра солдати отримали необхідний бойовий досвід, і рівень боєздатності дивізії підвищився. 41 військовослужбовець дивізії, потрапив в полон в ході боїв, були страчений північнокорейськими солдатами (різанина на висоті 303). 19 жовтня дивізія зайняла Пхеньян, знову ставши першою дивізією США, що вступила у ворожу столицю. 1-2 листопада один з її полків став першим американським формуванням, який зустрів сили Китайських народних добровольців у важкому бою при Унсал. Дивізія залишалася на корейському театрі військових дій до січня 1952 року, опісля була замінена 45-ї піхотною дивізією Національної гвардії.

Після повернення в США дивізія втратила статус аеромобільної та перетворилася в танкову, проте, зберігаючи свою традиційну назву. Вона брала участь в операції «Буря в пустелі», проте перебувала у резерві VII корпусу ЗС США і тому взяла лише епізодичну участь у бойових діях.

Черговою війною в бойовій біографії дивізії стала Іракська. У 2004—2005 роках 1-я кавалерійська дивізія проводила операції в районі Багдада і брала участь у другій битві за Фаллуджу. Другий раз дивізія служила в Іраку з кінця 2006 по кінець 2007 року.