Моана Каркассес Калосіль

Моана Каркассес Калосіль (нар. 28 січня 1963[1]) — політичний діяч, прем'єр-міністр Вануату з березня 2013 року. Він перший з натуралізованих громадян країни, який став прем'єр-міністром.[2][3]

Моана Каркассес Калосіль
Прапор
Прем’єр-міністр Вануату
з 23 березня 2013 року
Президент: Іолу Абіл
Попередник: Сато Кілман
 
Народження: 27 січня 1963(1963-01-27) (58 років)
Таравао, Французька Полінезія
Країна: Вануату
Партія: Зелена Конфедерація

Життєпис

Каркассес народився 27 січня 1963 року на Таїті.[1] Його мати була етнічною таїтянкою.[1] Його батько-француз походив з Каркассонна, що у Південній Франції.[1]

Політична кар'єра

Займав пост міністра закордонних справ в уряді Едуарда Натапеї з 2003 до 2004 року. Після парламентських виборів 2004 року він зайняв пост міністра фінансів в уряді Сержа Вохора. Йому вдалось зберегти свою посаду, коли того ж року уряд очолив Гам Ліні. Каркассес залишався на посаді до 14 листопада 2005, коли Ліні звільнив його з невідомих причин. З грудня 2009 до грудня 2010 року займав посаду міністра внутрішніх справ та міністра праці в уряді Едуарда Натапеї. З грудня 2010 до червня 2011 займав пост міністра фінансів та економічного розвитку в уряді Сато Кілмана.

Він є членом Партії зелених Вануату (Зелена Конфедерація), до лав якої він вступив у листопаді 2005. З того часу він став лідером опозиції.

У грудні 2008 року його та ще одного члена парламенту, Ральфа Регенвану, було заарештовано на 24 години за звинуваченням: «переховування та допомога ув'язненим», «опір поліції» та «співучасть у злочині» під час втечі 30 бранців з центральної в'язниці у місті Порт-Віла. Хоча Регенвану зізнався, що знав про план втечі та надавав допомогу в переховуванні втікачів, наразі є незрозумілою роль Каркассеса у зазначених подіях.[4] Їх було звільнено умовно, й вони постали перед судом у лютому 2009 року.[5][6]

У вересні 2009 року Верховний суд країни зняв усі звинувачення з обох політиків.[7]

У грудні 2009 року Каркассес вийшов з опозиції та приєднався до уряду Натапеї, ставши міністром внутрішніх справ та міністром праці.[8][9] На цій посаді він закликав молодь йти працювати на село, а не прагнути до столиці. Таким чином він намагався боротись із безробіттям.[10]

У грудні 2010, коли уряд Натапеї було відправлено у відставку в результаті вотуму недовіри, Каркассес підтримав Сато Кілмана, в результаті чого отримав пост міністра фінансів та економічного розвитку в новому уряді.[11][12] Втім, Кілману також було висунуто вотум недовіри 24 квітня 2011, тоді ж свій пост втратив і Каркассес.[13] Уряд було відновлено за три тижні, 13 травня, коли апеляційний суд скасував результати виборів.[14] Такий стан справ зберігався протягом місяця: 16 червня Верховний суд визнав прем'єрство Кілмана недійсним, і Каркассес втратив свою посаду вдруге.[15] 26 червня парламент відновив Кілмана на посту глави уряду, і Каркассес був відновлений на своїй посаді.[16]

Прем'єр-міністр

Після виборів 2012 року він зберіг за собою місце в уряді.[17] Трохи згодом парламент обрав Каркассеса на пост прем'єр-міністра, набравши 52 голоси проти 34.[18] Він став першим іноземцем, хто зайняв пост прем'єр-міністра Вануату, що дало привід його опонентам наполягати на тому, що Каркассес не може обіймати пост глави уряду країни.[19]

На пост міністра закордонних справ Каркассес призначив, Едуарда Натапеї. Протягом перших кількох днів функціонування нового уряду було відкликано близько десяти дипломатів з аргументацією, що вони не пройшли повної процедури призначення на посади.[20]

Примітки

  1. Samoa Conference "Fostering Inclusive Growth and Building Resilience" Moana Carcassés Kalosil- Minister of Finance, Vanuatu biography. International Monetary Fund. 23 березня 2012. Процитовано 14 вересня 2013.
  2. Vanuatu parliament elects new prime minister. Radio Australia. 25 березня 2012. Процитовано 14 вересня 2013.
  3. Vanuatu parliament elects new prime minister. Australia Network. 24 березня 2012. Процитовано 14 вересня 2013.
  4. «Carcasses and Regenvanu charged» Архівовано 25 грудня 2008 у Wayback Machine., Vanuatu Daily Post, 23 грудня 2008
  5. «Deux députés du Vanuatu comparaissent aujourd'hui devant la cour de première instance» Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine., ABC Radio Australia, 6 лютого 2009
  6. «Magistrate refuses application to strike out MPs’ case» Архівовано 17 березня 2011 у Wayback Machine., Vanuatu Daily Post, 4 лютого 2009
  7. Vanuatu Politicians cleared of charges relating to prison break. ABC Radio Australia. 29 вересня 2009. Процитовано 14 вересня 2013.
  8. Vanuatu speaker’s post at centre of parliamentary vote. Radio New Zealand International. 8 грудня 2009. Процитовано 14 вересня 2013.
  9. Composition of Cabinet Архівовано 12 січня 2010 у Wayback Machine. на сайті парламенту Вануату
  10. Vanuatu labour minister advocates return to agriculture. Radio New Zealand International. 10 лютого 2010. Процитовано 14 вересня 2013.
  11. Vanuatu’s Natapei ousted in no confidence challenge. Radio New Zealand International. 2 грудня 2010. Процитовано 14 вересня 2013.
  12. Cabinet of Vanuatu, CIA, 20 грудня 2010
  13. New look Vanuatu government sworn in. Radio New Zealand International. 25 квітня 2011. Процитовано 14 вересня 2013.
  14. «Vanuatu Court decision results in change of government», ABC Radio Australia, 13 травня 2011
  15. Vanuatu Court rules Kilman election void, reinstates Natapei as interim PM. Radio New Zealand International. 16 червня 2011. Процитовано 14 вересня 2013.
  16. Vanuatu’s new PM reinstates cabinet. Radio New Zealand International. 27 червня 2011. Процитовано 14 вересня 2013.
  17. «Opposition 28, Government 21» Архівовано 23 березня 2013 у Wayback Machine., Vanuatu Daily Post, 21 березня 2013
  18. «Vanuatu MPs select Greens’ leader as new prime minister», Radio New Zealand International, 23 березня 2013
  19. «Tahitian-born Moana Carcasses Kalosil has been elected to Vanuatu's top post, ending a tumultuous few days of politics.», AAP, 24 березня 2013
  20. «Watchdog applauds clean-out of Vanuatu's diplomatic sector», Radio New Zealand International, 13 червня 2013

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.