Моана Каркассес Калосіль

Займав пост міністра закордонних справ в уряді Едуарда Натапеї з 2003 до 2004 року. Після парламентських виборів 2004 року він зайняв пост міністра фінансів в уряді Сержа Вохора. Йому вдалось зберегти свою посаду, коли того ж року уряд очолив Гам Ліні. Каркассес залишався на посаді до 14 листопада 2005, коли Ліні звільнив його з невідомих причин. З грудня 2009 до грудня 2010 року займав посаду міністра внутрішніх справ та міністра праці в уряді Едуарда Натапеї. З грудня 2010 до червня 2011 займав пост міністра фінансів та економічного розвитку в уряді Сато Кілмана.

Він є членом Партії зелених Вануату (Зелена Конфедерація), до лав якої він вступив у листопаді 2005. З того часу він став лідером опозиції.

У грудні 2008 року його та ще одного члена парламенту, Ральфа Регенвану, було заарештовано на 24 години за звинуваченням: «переховування та допомога ув'язненим», «опір поліції» та «співучасть у злочині» під час втечі 30 бранців з центральної в'язниці у місті Порт-Віла. Хоча Регенвану зізнався, що знав про план втечі та надавав допомогу в переховуванні втікачів, наразі є незрозумілою роль Каркассеса у зазначених подіях.[4] Їх було звільнено умовно, й вони постали перед судом у лютому 2009 року.[5][6]

У вересні 2009 року Верховний суд країни зняв усі звинувачення з обох політиків.[7]

У грудні 2009 року Каркассес вийшов з опозиції та приєднався до уряду Натапеї, ставши міністром внутрішніх справ та міністром праці.[8][9] На цій посаді він закликав молодь йти працювати на село, а не прагнути до столиці. Таким чином він намагався боротись із безробіттям.[10]

У грудні 2010, коли уряд Натапеї було відправлено у відставку в результаті вотуму недовіри, Каркассес підтримав Сато Кілмана, в результаті чого отримав пост міністра фінансів та економічного розвитку в новому уряді.[11][12] Втім, Кілману також було висунуто вотум недовіри 24 квітня 2011, тоді ж свій пост втратив і Каркассес.[13] Уряд було відновлено за три тижні, 13 травня, коли апеляційний суд скасував результати виборів.[14] Такий стан справ зберігався протягом місяця: 16 червня Верховний суд визнав прем'єрство Кілмана недійсним, і Каркассес втратив свою посаду вдруге.[15] 26 червня парламент відновив Кілмана на посту глави уряду, і Каркассес був відновлений на своїй посаді.[16]

Після виборів 2012 року він зберіг за собою місце в уряді.[17] Трохи згодом парламент обрав Каркассеса на пост прем'єр-міністра, набравши 52 голоси проти 34.[18] Він став першим іноземцем, хто зайняв пост прем'єр-міністра Вануату, що дало привід його опонентам наполягати на тому, що Каркассес не може обіймати пост глави уряду країни.[19]

На пост міністра закордонних справ Каркассес призначив, Едуарда Натапеї. Протягом перших кількох днів функціонування нового уряду було відкликано близько десяти дипломатів з аргументацією, що вони не пройшли повної процедури призначення на посади.[20]