Могулістан
Могулістан (Улус моголів, Улус Джеті, Мамлакат-і Моголистан) - держава, що утворилася в середині XIV століття на території Південно-Східного Казахстану (на південь від озера Балхаш) і Киргизії (узбережжі озера Іссик-Куль) в результаті розпаду Чагатайського улусу. Шарафаддін Язді поміщає Могулістан між верхів'ями Сирдар'ї і Іртиша.
|
Могулістан | |||
| [[Файл:|270px|center|Розташування {{{назва_род}}}]] | |||
| Столиця (та найбільше місто) |
|||
| Офіційні мови | {{{офіційні_мови}}} | ||
|---|---|---|---|
| Форма правління | {{{форма_правління}}} | ||
| Площа | |||
| Населення | |||
| - Густота | Помилка виразу: неочікуваний оператор //км² | ||
| Часовий пояс | {{{часовий_пояс}}} | ||
| Домен | {{{інтернет_домен}}} | ||
| |||
Історія
Політична історія Могулістану другої половини XIV ст. маловідома, в джерелах немає достовірних відомостей про події в північних областях, в Семиріччі й на Тянь-Шані. Найбільш докладні відомості наводить Мірза Мухаммад Хайдар дуглат з історії свого роду. Після смерті Чагатаіда Казан-хана, супротивника кочового побуту, племінна верхівка могульских родів приймає рішення утворити незалежну від Чагатаіда державу. Центром нової держави стає володіння племені дуглат, зване «Манглай-субе», до складу якого, за твердженням Мірзи Мухаммед Хайдар-Дулата, входили Кашгар, Яркенд, Хотан, Касан, Андижан та ін., тобто південний захід Семиріччя разом з областями східного Туркестану від Фергани до Кучі та Черче.
Оскільки у всіх монгольських державах за традицією ханом міг бути тільки Чингизид, емір племені дулат (доглат, дуглат) Пуладчі, створюючи самостійне ханство, поставив на чолі його номінальним (підставним) ханом 18-річного Тоглук-Тимура. Перший хан Могулістану був зведений еміром Пуладчі на ханський престол в Аксу в 1347/8 році.
Список ханів західного Чаґатайського улусу та східного Могулістану
- Баян-Кулі та Казаган, (1348–1358)
- Шах-Темур, (1358)
- Абдулах (1358)
- Буян-Сулдус, (1358—1359)
- Амір Хусейн, (1360, 1364—1370)
- Туглуг-Тимур, (1361–1363)
- Ільяс-Ходжа, (1363)
- Аділ-Султан, (1363, 1370—1372)
- Кабул-шах, (1364–1370)
- Суюрґатмиш, (1370–1384)
- Султан-Махмуд, (1384–1402)
Список ханів Могулістану та східного Туркестану
- Туглуг-Тимур, (1348−1363)
- Ільяс-Ходжа, (1363–1368)
- Камар ад-Дін-хан, (1368—1392)
- Хизр-Ходжа, (1389–1399)
- Шамс-і-Джаган, (1399–1408)
- Мухаммад, (1408–1415)
- Накш-і-Джахан, (1415-1418)
- Увайс-хан, (1418-1421, 1425—1429)
- Шер Мухаммад, (1421–1425)
- Сатук-хан, (1429–1434)
- Есен-Бука II, (1429–1462)
хани західного Могулістану
- Юнус-хан, (1462–1469, 1469–1487)
- Махмуд-хан, (1487–1508)
- Султан Саїд-хан, (1514–1533)
- Абд-ар-Рашид-хан, (1533–1560)
- Абдул-Карім, (1560-1591)
хани східного Могулістану (Туркестан)
- Дост-Мухаммед, (1462–1468)
- Кебек-Султан, (1469)
- Юнус-хан, (1469–1487)
- Ахмед-Алак, (1487–1503)
- Мансур-хан, (1503–1508, 1508—1514, 1514–1548)
- Шах-хан, (1543–1570)
- Мухаммед-хан II, (1570)
Література
- Тимур Ермаганбеков. "История Казахстана"(рос.)
- Караев О. Чагатайский улус. Государство Хайду. Могулистан. – Бишкек, 1995.(рос.)
- М. Rossabi. The Middle Kingdom and its neighbors, 10th-14th centuries// Berkeley : University of California Press, ©1982. ISBN 9-7805-200-438-31(англ.)
- E. van Donzel, Islamic desk reference: compiled from The Encyclopaedia of Islam, Leiden: E. J. Brill, 1994. ISBN 90-04-09738-4(англ.)
- Петров П.Н. Нумизматическая история Чагатаидского государства 668/1270-770/1369 гг. Казань, 2007. Ст. 379(рос.)
- Арапов А.В. Караунасы-никудерийцы и их роль в чагатайской истории // Общественные науки Узбекистана. – Ташкент, 2004, № 2-3, C. 61- 67.
- Ибатов А. Қутбтың «Хусрау уа Шiрiн» поэмасының сөздiгi (ХIV ғасыр). Алматы: Гылым, 1974. 280 с.(казах.)
- René Grousset (1970). The Empire of the Steppes: A History of Central Asia. New Brunswick, N.J: Rutgers University Press. ISBN 978-0-8135-1304-1(англ.)