Мод Олофссон

Мод Елізабет Олофссон (швед. Maud Elisabeth Olofsson; нар. 9 серпня 1955, Швеція) — шведська політикиня. З 2001 по 2011 рр. очолювала Партію Центру.

Мод Олофссон
Maud Elisabeth Olofsson
 
Народження: 9 серпня 1955(1955-08-09)[1] (66 років)
Швеція
Країна: Швеція
Партія: Партія центру (Швеція)
Автограф:
Нагороди:

 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народилася 9 серпня 1955 року в Арнесваллі, але її дитинство пройшло в Гьогбюні, комуні Ерншельдсвік, Вестерноррланд.

У політиці з 1974 року; була омбудсменом молодіжної організації Центристської партії, в 1976 році була членом місцевої ради Лулео. З 1992 по 1994 рік під час правоцентристського уряду Карла Більдта, працювала радником міністра Бьорье Гьорнлунда в Міністерстві праці. З 1996 року член правління Центристської партії. З 1997 по 2001 працювала генеральним директором сільськогосподарських товариств Hushållningssällskapet в Вестерботтені. 19 березня 2001 року обрана лідером партії, змінивши Ланнарта Далеуса[2]. Після виборів 2002 року перший з 1973 року підйом Центристської партії на виборах був приписаний до так званого «ефекту Мод».[3]

Політичні погляди Олофссон пов'язані з традиційною позицією Центристської партії - шукати підтримки у сільських районах Швеції в поєднанні з правоцентристською економічною політикою. Однак це було примітно новою особливістю в історії Центристської партії, Олофссон охарактеризувала ідеологію своєї партії як соціал-лібералізм. Хоча іноді Центристська партія співпрацювала з соціал-демократами при владі, за Олофссон партія вибрала явну опозиційну роль, зміцнивши свій союз з лібералами, християнськими демократами і Помірною коаліційною партією.

Олофссон поліпшила партію, зробивши її більш відкритою для Євросоюзу і ринкового лібералізму. Брала участь у створенні альянсу «Alliansen»[4].

Перемігши на виборах 2006 року, фракція змогла сформувати новий уряд на чолі з Фредріком Райнфельдтом. Олофссон призначили заступницею прем'єр-міністра і міністром підприємництва та енергетики[5][6].

17 червня 2011 року Олофссон оголосила про свій відхід з посади лідера партії, 23 вересня 2011 року її наступницею стала Енні Леф[7]. Після виходу на пенсію вона зіткнулася з критикою після того, як стало відомо, що шведська державна енергетична компанія Vattenfall занадто багато заплатила нідерландській компанії Vattenfall Nederland в 2009 році, коли Олофссон була відповідальним міністром.

З 2012 року голова торгової асоціації «Visita».

Особисте життя

У Олофссон немає академічної освіти, лише середня освіта.

Мод Олофссон одружена з колишнім менеджером з персоналу муніципалітету Робертсфорс Рольфом Олофссон (нар. 1948). У пари є троє дітей.

Нагороди

Бібліографія
  • Rapport från kvinnoprojektet: Robertsfors kvinnor mot år 2000 (1992)
  • Min dröm för Sverige (2006)
  • Ett land av friherrinnor: mina rötter, värderingar och drömmar för Sverige:: (2010)
  • Jag är den jag är (2014)

Примітки
  1. Munzinger Personen
  2. David Arter. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-0-7190-7047-1.
  3. Thomas Poguntke, Paul D. Webb. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-0-19-921849-3.
  4. Elisabeth Elgán, Irene Scobbie. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-1-4422-5071-0.
  5. Jamaica Observer Limited. Jamaica Observer. Процитовано 21 березня 2021.
  6. Eilperin, Juliet (2 січня 2010). With help from Sweden, 4 Northern Virginia families are 'Climate Pilots'. 0190-8286. Процитовано 21 березня 2021.
  7. Elisabeth Elgán, Irene Scobbie. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-1-4422-5071-0.
  8. Aufstellung aller durch den Bundespräsidenten verliehenen Ehrenzeichen für Verdienste um die Republik Österreich ab 1952.
  9. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 29 kwietnia 2011 r. o nadaniu orderów. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 21 березня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.