Vattenfall

Vattenfall (укр. Ваттенфаль) — шведська багатонаціональна енергетична компанія, що належить уряду Швеції.[4] Крім Швеції, компанія генерує енергію в Данії,[5] Фінляндії,[6] Німеччині,[7] Нідерландах[8] та Великій Британії.[9]

Vattenfall
Галузь промисловості електропостачання і energy and water industriesd[1]
Дата створення / заснування 1909
Офіційна назва бук. Vattenfall AB
Виконавчий директор Magnus Halld
Держава  Швеція
Організаційно-правова форма Aktiebolag
Власник Швеція
Дочірня компанія (організація, установа) Vattenfall Nederlandd і Vattenfall United Kingdomd
Є власником ВЕС Ормонд, ВЕС Кентіш-Флетс, ВЕС Зандбанк, ВЕС Горнс-Ріф 1, Vattenfall, Ågesta Nuclear Plantd, Klingenberg power stationd, ТЕЦ Секеркі, ТЕЦ Жерань, Watertower Geesthachtd, Lillgrund Wind Farmd і ГЕС Ritsem
Розташування штаб-квартири Стокгольм
Кількість працівників 25 131 осіб (2012)
Отримані нагороди

Нагорода «Закрита устриця»d (2011)

IPv4 діапазон 144.27.0.0/16[2]
Префікс маршрутизації IPv6 2001:6f0:7501::/48[3]
Офіційний сайт
 Vattenfall у Вікісховищі

Назва компанії шведською означає «водоспад» і є абревіатурою її початкової назви: "Королівська рада водоспаду" (Kungliga Vattenfallstyrelsen).

Історія

Vattenfall (Kungliga Vattenfallsstyrelsen) була заснована в 1909 році як державне підприємство у Швеції.[10][11] З моменту свого заснування і до середини 1970-х років бізнес компанії був здебільшого обмежений Швецією, з акцентом на виробництві гідроенергії. Лише в 1974 році компанія почала будувати ядерні реактори в Швеції (АЕС Рінгхальс), зрештою володіючи сімома з 12 шведських реакторів. У 1992 році Vattenfall було реформовано як товариство з обмеженою відповідальністю Vattenfall AB. Одночасно електромережа (лінії 220 кВ та 400 кВ) була передана новоствореному державному агентству Svenska kraftnät, яке також стало відповідальним за роботу національної енергетичної системи.

У 1990 – 2009 роках Vattenfall значно розширилась (особливо в Німеччині, Польщі та Нідерландах), придбавши частки в Hämeen Sähkö (1996), HEW (1999, 25,1% акцій міста Гамбург), польської компанії з виробництва тепла EW (2000 р., 55% акцій), Elsam A/S (2005 р., 35,3% акцій) та Nuon (2009 р., 49% акцій, сьогодні 100%).[12][13] У 2002 році компанія Vattenfall AB і її придбання були зареєстровані як Vattenfall Europe AG, що зробило її третім за величиною виробником електроенергії в Німеччині.[14]

Після періоду розширення компанія Vattenfall почала продавати частину свого бізнесу в Данії і Польщі протягом кількох років після 2009 року, орієнтуючись на три основних ринку: Швецію, Нідерланди та Німеччину. Влітку 2013 року Vattenfall оголосив про зменшення вартості своїх активів на 29,7 млрд шведських крон (4,6 млрд доларів США).[15]

За межами Швеції компанія відома тим, що змусила радянський уряд публічно розкрити Чорнобильську катастрофу. Кремль намагався прикрити аварію протягом доби, але підвищений рівень радіації на АЕС Форсмарк у Vattenfall змусив Кремль визнати, що сталася аварія.[16]

У жовтні 2020 року було оголошено, що Гуннар Грьоблер, старший віце-президент Vattenfall, відповідальний за енергетичну потужність компанії, залишить організацію і приєднається до Salzgitter AG.[17]

Магнус Холл, президент і генеральний директор з жовтня 2014 року, вирішив покинути компанію в липні 2020 року, і 1 листопада 2020 року його змінила Анна Борг.

Діяльність

Vattenfall домінує в розподілі електроенергії в 60 муніципалітетах Швеції. До інших мережевих компаній відносяться Ellevio (раніше Fortum) і E.ON.[18]

У 2006 році компанія Vattenfall почала виробництво пілотної установки з вловлення та зберігання вуглецю (CCS) в Шварце-Пумп, Німеччина.

Vattenfall має філії з виробництва електроенергії на основних ринках Швеції, Німеччини, Нідерландів, Великої Британії та Данії, а також працює у Фінляндії. У Німеччині Vattenfall — це електроенергетична компанія для земель Гамбург, Мекленбург-Передня Померанія, Бранденбург, Берлін, Саксонія-Ангальт, Тюрингія та Саксонія.

Компанія вийшла на британський енергетичний ринок в червні 2017 року, але в листопаді 2019 року оголосила, що розглядає можливість виходу знову, пославшись на несприятливі ринкові умови, включаючи сильну конкуренцію і введений державою контроль над цінами.[19]

Станом на 2019 рік на відновлювані джерела енергії припадало 35% загальної потужності фірми, включаючи вітрову, сонячну та гідроенергію.[20] Деякі з найвідоміших електростанцій Vattenfall включають вітряну електростанцію Lillgrund потужністю 110 МВт біля узбережжя Мальме, Швеція, найбільшу в світі морську вітряну електростанцію ВЕС ТАНЕТ, Велика Британія, ядерні реактори Брунсбюттельської АЕС (67% володіння), атомна електростанція Крюммельська АЕС (50% володіння), атомна електростанція Брокдорфська АЕС (20% володіння) в Німеччині, а також АЕС Форсмарк і АЕС Рінгхалс в Швеції. Атомні електростанції Брунсбюттель і Крюммель були назавжди зупинені у відповідь на урядове розпорядження влітку 2011 року після ядерної катастрофи на Фукусімі.[21]

Примітки
  1. 20th Century Press Archives — 1908.
  2. https://apps.db.ripe.net/search/lookup.html?source=ripe&key=144.27.0.0+-+144.27.255.255&type=inetnum
  3. https://apps.db.ripe.net/search/lookup.html?source=ripe&key=2001:6f0:7501::/48&type=inet6num
  4. Governance structure. Vattenfall (англ.). Процитовано 21 листопада 2019.
  5. Vattenfall Places First Turbine in New Wind Power Farm off Danish Coast. Renewable Energy World (амер.). 24 липня 2018. Процитовано 21 листопада 2019.
  6. Vattenfall and Nivos Energia launch new partnership in Finland. Bioenergy International (амер.). 9 жовтня 2019. Процитовано 21 листопада 2019.
  7. Germany says Vattenfall has no grounds to seek arbitration over nuclear phase-out (англ.). Reuters. 8 травня 2018. Процитовано 21 листопада 2019.
  8. Vattenfall building $39m hybrid energy park in Netherlands. Power Engineering International (амер.). 14 серпня 2019. Процитовано 21 листопада 2019.
  9. Vaughan, Adam (1 травня 2017). State-owned Swedish firm Vattenfall enters UK energy market. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 21 листопада 2019.
  10. Group History. Процитовано 22 червня 2011.
  11. Katarina Buhr; Anders Hansson (2011). Capturing the stories of corporations: A comparison of media debates on carbon capture and storage in Norway and Sweden. Global Environmental Change 21: 336–345. doi:10.1016/j.gloenvcha.2011.01.021. Процитовано 30 січня 2015.
  12. Group History. Процитовано 22 червня 2011.
  13. Vattenfall - press release. Cision Wire. Процитовано 23 лютого 2009.[недоступне посилання з 01.02.2020]
  14. Group History. Процитовано 22 червня 2011.
  15. Vattenfall writes down 4.6 bln USD, splits Operations. Процитовано 26 січня 2014.
  16. Chernobyl haunts engineer who alerted world. CNN Interactive World News. 26 квітня 1996. Процитовано 28 квітня 2008.
  17. Salzgitter Names Vattenfall’s Groebler CEO Effective 2021. Bloomberg.com (англ.). 17 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
  18. Werner, Anna. Elnätavgifterna i Sverige fram till januari 2016. Villaägarnas riksförbund. Процитовано 26 березня 2017.
  19. Gosden, Emily (11 листопада 2019). Swedish energy giant Vattenfall ready to pull plug on Britain. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 21 листопада 2019.
  20. Wind power – Wind energy – Wind farms. Vattenfall (англ.). Процитовано 26 листопада 2019.
  21. Swedes want €4.7 billion for nuclear shutdown. The Local. 15 жовтня 2014.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.