Мойсей (Мікеланджело)

Погляд «Мойсея» звернений ліворуч, як і «Давидів». Права рука пророка опирається на скрижалі завіту, а ліва — перебирає пасма довгої бороди. Права частина його тіла напружена — праве плече та нога, дещо зігнута в коліні, трохи висунуті вперед, тоді як ліве плече та нога — відведені назад. Різкий рух правої ноги підкреслено перекинутою через неї драперією.

Характерною особливістю «Мойсея» є наявність «рогів» — променів світла, що було спричинено помилкою у перекладі Біблії латинською мовою (т. зв. «Вульґата»)[2].

Цей гігант, один із пророків, втілює terribilita — «загрозливу силу».

Не існує єдиного трактування образу «Мойсея» Мікеланджело[3]. 1914 року було опубліковано есе Зиґмунда Фройда «„Мойсей“ Мікеланджело», де поза «Мойсея» відображає його обурення від побаченого поклоніння золотому тільцю:

І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!... (2 М. 32:19)

На думку ж таких дослідників, як Малкольм Макміллан та Пітер Свейлз, інтерпретація статуї — лють уже минула, «Мойсей» стримав її:

І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду (2 М. 33:22) А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме (2 М. 33:23)

«Усе велике в мистецтві народжується у результаті живого злиття думки і почуття тих художників, які самовіддано обстоюють передові гуманістичні ідеали... Те, що підносить «Мойсея» Мікеланджело до значення світового шедевру, що надає йому вражаючої сили і могутності, - це пластичний вираз дивовижної потуги мислення і волі, це художнє втілення біблійного, старозавітного змісту, глибинно-філософське його осмислення. Перед нами не просто біблійний Мойсей, який владно і беззастережно, долаючи страшні випробування, вів ізраїльський народ ізраїльтян через пустелю до обітованої землі Ханаанської. Перед нами образ людини великої внутрішньої сили, могутньої, мудрої, вільної, для якої весь сенс людського життя полягає у русі до досягнення ідеалу. Ніщо не може зупинити цю людину, ніякі труднощі й перепони. Він (Мойсей) дивиться у майбутнє впевнено, знаючи, що нема істинного людського існування без постійного пошуку, без постійного руху вперед, як не може бути й самого руху без великого й світлого ідеалу», - вважає Ростислав Тарасович Шмагало, доктор мистецтвознавства, професор ЛНАМ.[4]

1905 року І. Франко завершив поему «Мойсей», роботу над якою він розпочав ще у 1893 році. Відомо, що у 1904 році поет поїхав до Італії, і статуя «Мойсея» роботи Мікеланджело стала для нього новим стимулом[5].

• Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
• Кравець Ярема Іванович. Андрій Свірко — бельгійський перекладач і дослідник поетичної творчості Івана Франка // Вісник Львівського університету. — Львів, 2010 . — Вип. 51. — С. 177-195
• Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
• Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
• Sigmund Freud. Der Moses des Michelangelo, Imago. Zeitschrift für Anwendung der Psychoanalyse auf die Geisteswissenschaften III (1914). S. 15-36 (нім.)
• Malcolm Macmillan, Peter J. Swales. Observations from the refuse-heap: Freud, Michelangelo's Moses, and psychoanalysis^{[недоступне посилання з липня 2019]}, American Imago (Johns Hopkins University Press), Volume 60, Number 1, Spring 2003, pp. 41-104 (англ.)
• William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)