Молодинська битва

Молоди́нська битва (рос. Молодинская битва, битва при Молодях) — бій, що тривав з 29 липня до 2 серпня 1572 року в 50 верстах на південь від Москви, в якому зійшлися московське військо під проводом земського воєводи князя Михайла Воротинського та опричного воєводи князя Дмитра Хворостиніна, та армія кримського хана Девлета I Ґерая, яка містила, окрім властиво кримських військ, турецькі й ногайські загони. Незважаючи на чисельну перевагу, кримське війско було розбито. Літописні джерела наводять дуже великі цифри, коли кажуть про кримське військо. Новгородський другий літопис пише про 120 тисяч[4], а «Московский летописец» навіть про 150 тисяч[5][6]. На думку В. В. Пенсько́го, військо хана налічувало близько 60 тисяч осіб, з яких близько 40 тисяч складало власне кримське військо, до якого долучилися ногайці, черкеси та загін яничар, посланий османським султаном[2].

Молодинська битва
Московсько-кримська війна (1570—1572)
Закладний камінь в пам'ять перемоги в Молодинській битві

Закладний камінь в пам'ять перемоги в Молодинській битві
Дата: 30 липня — 2 серпня 1572 року
Місце: с. Молоді, 50 верст на південь від Москви
Результат: Повний розгром турецько-татарської армії
Сторони
Кримське ханство
Османська імперія		 Московське царство
Командувачі
Девлет I Ґерай Михайло Воротинський
Іван Шеремєтєв
Дмитро Хворостинін
Військові сили
40[1]—60 тисяч[2][3] кримських татар, ногайських татар, яничарів близько 25 тисяч стрільців, козаків, дворянської кінноти,
лівонських німців, німецьких найманців,
козаків М. Черкашенина, а також, можливо, ополчення
Втрати
25—27 тисяч вбитих 4-6 тисяч вбитих та поранених

Передумови

З початку 60-х років XVI століття почастішали набіги кримських татар на Московію. Використовуючи зайнятість військ Московського царства у Лівонській війні 1558—1583 років в Прибалтиці, Османська імперія та Кримське ханство намагалися відбити від нього Середнє та Нижнє Поволжя та накласти данину. На початку 1572 року хан Девлет-Гірей організував черговий похід на Москву. Його військо (близько 120 тис. осіб) складалося з кримських і ногайських татар та загонів турецьких яничарів з польовою артилерією.

Дізнавшись про похід, московське командування своєчасно зосередило біля переправ через Оку, в районі Серпухова, 40—45-тисячну армію на чолі з М. І. Воротинським. Навесні було вжито необхідних заходів з організації розвідки та будівництва загороджувальних споруд.

Битва

26 липня військо Девлет-Гірея вийшло до Оки та форсувало її. Після запеклого бою з частинами московських сил татарське військо рушило до Москви по Серпуховській дорозі. 28 липня передовий полк московської армії наздогнав військо хана, атакував і розгромив кримський ар'єргард, внаслідок чого Девлет-Гірей змушений був призупинити похід на Москву. 30 липня біля села Молоді розгорнулась битва, у якій московське військо змусило татар потрапити під нищівний вогонь артилерії, зосередженої в гуляй-городі.

Вирішальну роль в битві зіграв обхідний маневр Великого полку московської армії. В момент штурму головними силами татар гуляй-городу, Великий полк зайшов їм в тил, після чого почалась одночасна контратака московських військ з фронту та тилу, внаслідок якої противник зазнав важких втрат та почав відступати. Під час переслідування московські війська вщерть знищили 2 татарські заслони. До Криму повернулося лише 5 тисяч осіб.

Перемога московської армії була наслідком умілого використання інженерних споруд та рельєфу місцевості, ефективного застосування артилерії та іншої вогнепальної зброї, точного вибору часу для обхідного маневру та вирішальної контратаки.

Наслідки

Поразка біля Молоді не поклала край політичному впливу Кримського ханства на Московське царство. Хоча територіальних претензій до Московії більше не висувалося, Москва, під загрозою повторення жорстокої розправи за непокору з боку кримських татар, яка відбулася за рік до битви, в 1571 р., змушена була і надалі вилачувати данину Кримському ханству у вигляді «споминків». Дані факти зафіксовано в грамоті царя Олексія Михайловича кримському ханові Аділ-Гірею за 1670 рік[7] і в положеннях Бахчисарайського миру 1681 року між царем і султаном, що переконливо засвідчило регулярність надходження данини з Росії до Криму[8]. 1692 року цар Петро І звітував до кримського хана Саадат-Гірея, що регулярно надсилає «годовую казну» до Бахчисарая, але одночасно просив у того про скасування такої практики[9]. Лише 1700 року, внаслідок підписання Константинопольського мирного договору, виплату васальних «споминок» Москвою кримському ханові було призупинено.

Примітки
  1. Стороженко А. В. Стефан Баторий и днепровские козаки. Киев, 1904. С. 34
  2. Пенской В. В. Сражение при Молодях 28 июля — 3 августа 1572 г // История военного дела: исследования и источники. — СПб., 2012. — Т. 2. — С. 156. — ISSN 2308-4286.
  3. Зенченко М. Ю. Южное российское порубежье в конце XVI века—начале XVII века. — С.47
  4. ПСРЛ, т. III, СПб, 1841. Год 7080 (1572)
  5. Московский летописец // Полное собрание русских летописей. — т. 34. — М., 1978. — C. 221—237. (рос.)
  6. Краткий Московский летописец начала XVII в.. drevlit.ru. ДревЛит — библиотека древних рукописей. Процитовано 20 січня 2022.
  7. Полное собрание российских законов. — Т. 1. — № 469. — С. 836. (рос.)
  8. Статейный список стольника Василия Тяпкина и дяка Никиты Зотова, посольства в Крым в 1680 году. — Одесса, 1880. — С. 270—271. (рос.)
  9. Лашков Ф. Памятники дипломатических сношений Крымского ханства с Московским государством в XVI и XVII вв., хранящиеся в Московском главном архиве Министерства иностранных дел. — Симферополь, 1891. — № 70. — С. 205. (рос.)

Джерела
  • Молоди // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 5. — 364 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.