Момік

Його ім'я вперше згадується 1283 року [1]).

Уродженець Вайоц-Дзора, випускник Гладзорского університету, учень чудового майстра Сіранеса, Момік довгий час працював у Кілікії. Повернувшись до Вірменії отримав почесну посаду придворного архітектора, скульптора і мініатюриста при дворі князів Орбелянів, що володіли Сюнікським краєм. Багато з творів цього витонченого зодчого, такі, як церква Богородиці в Арені (1321 р.), збереглися до наших днів. Але вершина творчості Момік — монастир Нораванк, що служив кафедрою Сюнікського митрополита.

Момік один з видатних представників Гладзорської школи вірменської мініатюри. З рукописів, написаних Моміком, збереглося лише декілька: один знайдено у сховищі ордену Мехітаризму у Відні, а троє інших знаходяться в Інституті стародавніх рукописів ім. Маштоца у Єревані, Вірменія.

Окрім скульптур, Момік відомий своїм витонченим різьбленням хачкарів, знайдених головним чином у монастирському комплексі Нораванк. Після смерті Степаноса Орбеляна в 1305 році Момик почав різьблення хачкара на честь великого історика, завершивши його у 1306 році.[2]

Знаменитий майстер Момік закохався у красуню-доньку одного із сюнікських князів. І дівчина покохала Моміка. Стривожений князь викликав до себе майстра й оголосив: «Віддам тобі дочку за дружину, тільки якщо ти один, без чужої допомоги, за три роки збудуєш для мене гарний монастир». Момік прийняв умову й почав працювати. Минуло неповні три роки і Момік збудував небаченої краси монастир. Роботи залишилося зовсім небагато. Дізнавшись про це, князь підіслав свого слугу до Моміка. Виконуючи княжий наказ, той прокрався на купол нового монастиря та зіштовхнув майстра з великої висоти. І останній обтесаний Моміком камінь став його надгробком. Проте легенда найімовірніше є вигадкою. Перші відомі роботи Моміка датуються 1283 роком (мініатюри у збірці молитов), а остання (Нораванк) — 1339 роком. Відповідно стаж у Моміка був щонайменше 56 років і прожив він понад 70 років.

• 
  Нораванк, церква св. Богородиці, 1339 рік
• 
  Арені, церква св. Богородиці, 1321 рік
• 
  Мініатюра, 1302 рік

• Григорян Г. М. Очерки истории Сюника. IX—XV вв./ Отв. ред. X. А. Торосян, Б. А. Улубабян; АН АрмССР. Ин-т археологии и этнографии.— Ер.: Изд-во АН АрмССР, 1990.— 390 с., 31 л. ил.
• Аветисян А. О художнике Момике.— Известия Академии наук Армянской ССР, 1956, № 2.— С. 67—82.
• Мастер Момик - новатор своего времени.— PanARMENIAN.Net, 25 мая 2016
• Даниелян И. Г. Мастер Момик: архитектор, скульптор и миниатюрист (об иконографических особенностях некоторых его произведений) // Актуальные проблемы теории и истории искусства: сб. науч. статей. Вып. 6. / Под ред. А. В. Захаровой, С. В. Мальцевой, Е. Ю. Станюкович-Денисовой — СПб.: НП-Принт, 2016. С.150-157. ISSN 2312—2129. (рос.)
• Jannic Durand, Ioanna Rapti et Dorota Giovannoni (dir.), Armenia sacra — Mémoire chrétienne des Arméniens (IVe – XVIIIe siècle), Somogy / Musée du Louvre, Paris, 2007 ISBN 978-2-7572-0066-7. (фр.)
• Thomas F. Mathews et Avedis Krikor Sanjian, Armenian Gospel Iconography: The Tradition of the Glajor Gospel, Dumbarton Oaks, Washington, 1991 ISBN 978-0-8840-2183-4. (англ.)
• Matenadaran Mashtots Institute of ancient Manuscripts, Miniaturist Momik, introduction de Karen Matevosyan & Lilit Zakaryan, dirigé par Hrachya Tamrazyan, trad. en anglais Gohar Muradyan, éd. Nairi, Erevan 2010 (format 60 x 84, 66 pages) ISBN 978-5-550-01635-0. (англ.)