Монастирищенський ґебіт
Монастири́щенський ґебі́т, окру́га Монастири́ще (нім. Kreisgebiet Monastyrischtsche) — адміністративна одиниця генеральної округи Житомир Райхскомісаріату Україна з центром у містечку Монастирище, що існувала в роки Німецько-радянської війни.
| Kreisgebiet Monastyrischtsche Монастирищенський ґебіт |
|
|---|---|
| Держава | .svg.png.webp){kind=small} Німецька імперія |
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Житомир |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | Карл Вердер, оберфюрер СА[1] |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 150,391 |
| Джерело: territorial.de | |
Історія
Ґебіт утворено опівдні 20 жовтня 1941 року на території тодішньої Вінницької області[2] у складі трьох довоєнних радянських районів: Дашівського, Монастирищенського і Оратівського — рівнобіжно зі створенням Іллінецького ґебіту (нім. Kreisgebiet Illinzi) з центром в Іллінцях, який охоплював три інші тодішні райони Вінницької області: Іллінецький, Липовецький і Плисківський (райцентр — Плисків). 1 квітня 1943 року Монастирищенський ґебіт об'єднано з частиною Іллінецького ґебіту (Іллінецький район), чим створено новий Монастирищенський ґебіт у складі вже чотирьох районів: Дашівського, Іллінецького, Монастирищенського і Оратівського. Перелічені райони (нім. Rayons) дістали такі німецькі офіційні назви: район Дашів (нім. Rayon Daschew), район Іллінці (нім. Rayon Illinzi), район Монастирище (нім. Rayon Monastyrischtsche) і район Оратів (нім. Rayon Oratow).[2] Їхні межі збігалися з довоєнним радянським адміністративним поділом.
Ґебіт формально існував до 1944 року.[3] Фактично припинив існування зі взяттям Монастирища радянськими військами 10 березня 1944 року.[4]