Оратів

Віддалене від обласного центру на 90 км і на 180 км від Києва, 12 км від найближчої залізничної станції Оратів. Поштовий індекс 22600, телефонний код селища +38-04330.

Заснований на території Речі Посполитої. Згадується вперше в матеріалах Віленського сейму 1448 року. Населенню Оратова, як і всього Поділля, доводилось відбивати грабіжницькі напади султанської Туреччини, кримських татар. Найбільш спустошливими були напади 1562, 1566, 1568, 1575, 1589 років.

• З 1648 — у складі Животівського полку Гетьманщини. Під час визвольної боротьби українського народу (1648—1654 рр.) на території теперішнього району перебував Гетьман України Богдан Хмельницький (у 1649, 1651, 1653 роках).
• 1672—1699 — частина Сарматського князівства Османської імперії.
• 1700—1793 — знову у складі Брацлавського воєводства Речі Посполитої. По території нинішнього району проходили гайдамацькі загони Максима Залізняка та Івана Гонти в часи Коліївщини (1768 р.).
• 1793—1917 — у складі Російської імперії; 1811 Оратів одержав статус міста. З другої половини XIX ст. Оратів — центр Оратівської волості Липовецького повіту. Практично до часів УНР зберігав польський характер, у місцевому костелі повінчався відомий польський письменник, революціонер Коженьовський Аполло.
• 1917—1921 — у складі УНР.
• 1921—1941 — перша комуністична окупація. З 1923 року Оратів районний центр Подільської губернії. З 1932 року район належав до Київської області і в цей же час Оратів опинився в епіцентрі голодоморних акцій СССР. З 1939 Оратів  — у Вінницькій області.
• 27 липня 1941 р. Оратів окупували нацистські війська.
• 1941—1944 — у складі Райскомісаріату Україна, окупація Німеччини. Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання[2].
• В лютому 1944 року в районі залізничної станції точились запеклі бої. Звільнили станцію Оратів 11 березня 1944 року частини 451-ї стрілецької дивізії. 192 воїни загину­ли, визволяючи село, поховані в братській могилі. На жаль, прізвища 118 із них встановити не вдалося. Вшановуючи подвиг визволителів, 1958 року на братській могилі було встановлено пам’ятник.
• 1944—1991 — знову у складі СССР. 1962 року Оратівський район розформовано, а в грудні 1979 — відновлено.

Селище міського типу з 1984 року.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Оратівської селищної громади [3]

Спеціально утворені бригади й “комісії” до зернини вимітали із селянських дворів збіжжя, прирікаючи людей на голодну, мученицьку смерть. Вимирали цілі сім’ї, вулиці, села. Навіть за обережними підрахунками окремих істориків і дослідників голодомор забрав від 7 до 10 мільйонів громадян, або майже кожного четвертого мешканця України. На Вінниччині його жертвами стали понад 1,6 млн. осіб, на Оратівщині, за далеко неповними даними, — близько 9 тисяч жителів. Бувало, до спільних могил звозили разом з померлими ще живих, опухлих і знесилених людей. Траплялися випадки трупо- і людоїдства. Найбільших втрат (500-700 жителів) зазнали у ті роки Животівка, Оратів, Новоживотів, Рожична, Підвисоке, Скала.^{[джерело?]}

За 12 км від селища розташована залізнична станція Оратів, що на залізниці «Козятин-Христинівка».

У самому Оратові діє автобусна станція.

• 
  Вулиця Героїв Майдану
• 
  Селищна рада
• 
  Початкова школа (колишній палац Вороновича 1892 р.)
• 
  Вища школа
• 
  Дитсадок "Сонечко"
• 
  Адмінбудівля
• 
  Центральна лікарня
• 
  Автостанція
• 
  Пошта
• 
  Центр зайнятості
• 
  Кафе-бар "Каріне"
• 
  Церква
• 
  Храм Успіння Пресвятої Богородиці
• 
  Меморіальний комплекс
• 
  Пам'ятник Т.Г. Шевченку
• 
  Пам'ятник М.І. Пирогову
• 
  Пам'ятний знак жертвам Голодомору
• 
  Пам'ятний знак річниці Чорнобильської трагедії
• 
  Лiтак Су-7Б
• 
  Парк

В'їзд у смт зі сторони села Рожична

Ставок на річці Гнила

• Загальноосвітня школа в смт. Оратів

Пам'ятний знак на честь Леві Ешкол, Оратів

• Леві Ешкол — прем'єр-міністр Ізраїлю (1963—1969).
• Славінська Таїсія Дмитрівна — українська актриса та режисер. Заслужений артист України.
• Пасєка Микола Сергійович — український політик комуністичної формації, народний депутат України 3-го скликання.
• Корнійчук Сергій Петрович — генерал-лейтенант Збройних Сил України, Начальник Генерального штабу Збройних Сил України.
• Корнійчук Валерій Семенович - доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка.[6]

• С. І. Архипова. Оратів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 606. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

• Я.Б. Розенфельд. Ора́тів // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.256-262

• Стаття Оратів - Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
• Облікова картка ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Oratów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 572. (пол.)
• Oratów, gmina Oratów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku». — S. 414. (пол.)