Монгольський Алтай

Монго́льський Алта́й — гірська система в Монголії і Китаї.

• Довжина із північного заходу на південний схід приблизно на 1 500 км.
• Ширина від 300 км до 150 км.
• Пересічна висота 3 000— 3 600 м, найбільша —4 356 м (у групі вершин Таван-Богдо-Ула) та до 4 362 м (гора Мунх-Хайрхан-Ула).

Монгольський Алтай
Країна	Монголія,  КНР
Гороутворення	Альпійський орогенез
Довжина	1000 км, ZW-NE
Ширина	300 км
Найвища точка	Мунх-Хайрхан-Ула
- розташування	Монголія
- координати	46°53′ пн. ш. 91°28′ сх. д.
- висота	4362 м м

Складається з декількох паралельних хребтів, розділених подовжніми тектонічними долинами. Вершини хребтів переважно платоподібні; у пасмовій частині є головним чином карові і висячі льодовики (найбільший — льодовик Потаніна).

Характерною рисою Монгольського Алтаю є асиметрія схилів, згладжені вершини, чергування гірських піднять з міжгірськими западинами.

Складений переважно палеозойськими кристалічними сланцями, порфірами, порфіритами і гранітами.

В Монгольському Алтаї беруть початок річки: Іртиш, Урунгу, Кобдо.

Південно-західні схили зволожені сильніше, ніж північно-східні, тому на південно-західних схилах розвинені лісо-лугові ландшафти (у складі лісів переважають ялина і модрина), що зміняються донизу степами, а догори — альпійськими луками. На північно-східних схилах панують степи і напівпустелі, в міжгірських западинах — напівпустелі. Схили в басейнах Іртиша і частково Кобдо вкриті лісами.

Гірська система Монгольський Алтай на півночі підходить до високогір'їв Республіки Алтай, на заході та півдні розташовуються напівпустелі і пустелі Джунгарії і Гобі, а вся північно-східна частина системи межує з напівпустелями Котловини Великих озер. На сході Монгольського Алтаю розташовується Алаг-Нурська западина, що відокремлює його від Гобійського Алтаю (висота до 3900 м). На північно-західному краї хребта знаходиться озеро Канас.