Монтгомері Кліфт

Монтгомері Кліфт народився 17 жовтня 1920 року в Омасі, штат Небраска. Його батько, Вільям Брукс Кліфт, був успішним брокером на Волл-стріт. Оскільки він працював у Нью-Йорку, за дітьми доглядала лише мати актора Етель Андерсон. Вона часто брала маленького Монті, його сестру-близнюка Роберту та брата Брукса у подорожі по Європі і на Бермудські острови, де у Кліфта був будинок. Щоб вирішити питання з освітою, батьки на час цих довгих поїздок наймали для дітей приватних вчителів. Однак життєвий уклад родини Кліфт сильно змінився 1929 року, коли почалася Велика депресія.

Ледве Монті виповнилося 13 років, вони переїхали до Сарасоти (Флорида). Там майбутній актор брав участь у місцевому юнацькому драматичному клубі, де вперше випробував свої сили на театральному терені. Монтгомері дуже серйозно поставився до свого нового захоплення. Його мати бачила, як природно він тримався на сцені, і подала Монтгомері думку про професійну акторську кар'єру. Незабаром сім'я Кліфт знову переїхала — цього разу до Шерону (штат Массачусетс). Монтгомері з успіхом пройшов проби на роль у бродвейській постановці «Відлітай додому», у якій він грав два сезони. Коли Монтгомері отримав головну роль у виставі «Дама природа», його сім'я переїхала на Мангеттен. Ця роль принесла акторові зоряний статус вже у 17 років.

На Бродвеї Кліфт дебютував 1942 року. Після успіху у п'єсі Торнтона Вайлдера він близько зійшовся з її автором, який дав йому пораду триматися подалі від Голлівуду[2].

Після 10 років театральної кар'єри Кліфт вліз у борги. щоб розплатитися із заборгованістю у розмірі 13 тисяч $ він прийняв пропозицію Говарда Гоукса знятися разом з Джоном Вейном у фільмі «Червона ріка», який нині визнаний одним з найвидатніших вестернів. У цьому ж році він був номінований на премію «Оскар» за роль у фільмі «Пошук». Ця роль прославила його як нового голлівудського секс-символу, яких міг зіграти і у ролі достатньо сприйнятливих і, місцями, ранимих героїв.[2]

Біографи сходяться на тому, що Кліфт був бісексуальним: відомі його романи як з чоловіками, так і з жінками[2]. Любовні сцени з Елізабет Тейлор у фільмі «Місце під сонцем» продемонстрували новий зразок романтичних відносин на екрані між чоловіком та жінкою. Дружні стосунки з Тейлор він зберіг до кінця життя. Такі стрічки, як «Відтепер і на віки віків», «Округ Рейнтрі», «Клуб самотніх сердець», вважаються, по праву, візитною карткою актора.

Незважаючи на те, що актор відхилив запрошення зніматися в «Бульварі Сансет» і «На схід від Едему», у нього не було нестачі пропозицій від режисерів. 1958 року Кліфт знявся у «Молодих левах» разом з одним зі своїх «конкурентів» на голлівудській сцені — Марлоном Брандо, якого на той час вважали суперником Кліфта, оскільки обидва вчилися в одній кіношколі, були на той момент шалено популярні і мали схожу манеру гри.[2]

12 травня 1956, повертаючись з вечірки у Беверлі-Гіллс, Кліфт врізався у телефонний стовп. Внаслідок аварії у нього виявилися зламані ніс і щелепа. Одна з скул після цього виявилася паралізованою. Рятуючись від болів, актор пристрастився до болезаспокійливих та алкоголю, що зруйнувало його здоров'я. Самовбивча поведінку актора називали «найдовшим суїцидом в історії Голлівуду».[3]

Монтгомері Кліфт помер від серцевого нападу у віці 45 років у своєму будинку у Нью-Йорку. За висновком фахівців настільки рання смерть актора могла бути викликана наркоманією, яка сильно підірвала його здоров'я.