Моругий Андрій Миколайович

Андрі́й Микола́йович Мору́гий (нар. 17 листопада 1974, Браниця, СРСР — пом. 13 липня 2014, Калинове, Україна) — український підприємець-аграрій та військовик, екс-голова правління ПАТ «Племзавод Яненківський», лейтенант 72-ї окремої механізованої бригади. Загинув у ході антитерористичної операції поблизу села Калинове (Донецька область).

Моругий Андрій Миколайович
 Лейтенант
Загальна інформація
Народження 17 листопада 1974(1974-11-17)
Браниця, СРСР
Смерть 13 липня 2014(2014-07-13) (39 років)
Калинове, Україна
Alma Mater Національний аграрний університет
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 72 ОМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки

Життєпис

Андрій Моругий народився у селі Браниця, що на Чернігівщині, у родині службовця. Після закінчення середньої школи у 1991 році працював слюсарем у місцевому колгоспі Пам'яті Леніна. З 1992 по 1997 рік навчався у Національному аграрному університеті за спеціальністю «інженер-механік». З серпня 1997 по березень 1998 року працював комбайнером у ВАТ «Агрофірма Славутич». У 1999 році обійняв посаду виконавчого директора сервісно-дилерської служби цього ж акціонерного товариства. У 2000 році — директор ТОВ «Інтерагросервіс». У 2001 році був одним із засновників та директором ТОВ «Технополіс», що мало статус офіційного дилера німецької фірми Claas в Україні[1]. У березні 2002 року був обраний на посаду голови правління ВАТ «Племзавод Яненківський», яку обіймав до червня 2014 року. У 2006 році підприємець заснував ТОВ «Біойл-31», сферою діяльності якого була оптова торгівля сільськогосподарською технікою[2], а у 2007 році Моругий став власником ВАТ «Племзавод Яненківський», придбавши у декількох сотень фізичних осіб близько 55 % акцій. Того ж року підприємству владося вийти на прибутковий рівень, однак вже у 2008 році господарський суд Київської області відкрив проти Яненківського племзаводу справу про банкрутство[1]. У 2012 році у племзаводу виник конфлікт з жителями села Пологи-Яненки через неякісні розрахунки за земельні паї. Селяни вимагали притягнути Андрія Моругого до відповідальності[3].

Окрім роботи захоплювався стрибками з парашутом, допомагав рідній школі, займався благочинністю[4].

У березні 2014 року Моругий був мобілізований Переяслав-Хмельницьким ОМВК, виконував обов'язки заступника командира 3-ї механізованої роти по роботі з особовим складом 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Перебуваючи в зоні АТО, витрачав значну кількість власних коштів для придбання засобів захисту та харчування для інших бійців[4].

13 липня 2014 року колона, у якій рухався Моругий, потрапила під мінометний обстріл бойовиків ДНР. Андрій їхав у першій машині. Поранення у шию виявилося для нього смертельним. Поховали Андрія Моругого 15 липня у рідному селі на Чернігівщині[5]. У нього залишилася дружина та двоє синів.

Нагороди

Дошка пам'яті Андрія Моругого

Вшанування

29 травня 2015 року на будівлі школи в селі Браниця відкрито меморіальну таблицю пам'яті Андрія Моругого[7].

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.