Муаззез Ілміє Чіг

Муаззез Ілміє Ітіл (тур. İtil) народилася 20 червня 1914 року у родині кримських татар, родини яких виїхали із Криму до Туреччини. Батькова сім'я мешкала у місті Мерзіфон, а родина по лінії матері — у північно-західному місті Бурса, четвертому за величиною місті країни, яке на той час було великим регіональним адміністративним центром Османської імперії. Батько Муаззез був учителем. Після того як греки захопили Ізмір у ході Першої світової війни, її сім'я переїхала до міста Чорум, де Муаззез завершила початкову школу. Згодом дівчина повернулася до рідного міста і 1931 року закінчила там навчання на вчителя початкових класів.

Наступні майже п'ять років вона навчала дітей у місті Ескішехір, а 1936 року вступила на факультет хеттології до Університету Анкари, який у 1935 році заснував Мустафа Кемаль Ататюрк. Серед її викладачів було два відомих дослідників — Ганс Гюстав Гютербок і Бенно Ландсбергер — німецьких євреїв, що втекли із гітлерівської Німеччини й пропрацювали Другу світову війну професорами у Туреччині[2].

1940 року Муаззез закінчила навчання й почала працювати у Музеї Стародавнього Сходу, який входить до складу Археологічного музею Стамбула, спеціалістом із клинопису на глиняних табличках, тисячі яких зберігалися у фондах установи без опису та перекладу. Завдяки її зусиллям із розшифрування табличок та публікації результатів, музей став відомим навчальним центром із вивчення мов Середнього Сходу[2].

Була одружена із M. Кемаль Чіг (тур. M. Kemal Çığ), директором музею палацу Топкапи.

Муаззез Ілміє Чіг є почесним членом Німецького археологічного інституту та Інституту доісторичних наук при університеті Стамбула. Вона здобула визнання у своїй професії за сумлінні та систематичні дослідження, наукові статті та науково-популярні статті у журналах і газетах, таких як Belleten та Bilim ve Ütopya. У 2002 році її автобіографію — Çivi çiviyi söker, оформлену у вигляді серії інтерв'ю журналіста Серхата Озтюрка (тур. Serhat Öztürk), — опублікував Türkiye İş Bankası, провідний банк країни. Вона є автором 13 книг[3].

Муаззез також відома своїм відстоюванням секуляризму та прав жінок у Туреччині[3]. Вона зверталася до Еміне Ердоган, дружини турецького лідера, із проханням зняти свій хіджаб як приклад для наслідування іншим жінкам[4].

2005 року вона опублікувала книгу, де описувала, серед інших тем, своє дослідження з історії одягу в ісламі, відповідно до якого носіння хіджабу не є винаходом мусульманського світу, це був одяг шумерійських жриць, які здійснювали сексуальну ініціацію молодих чоловіків[5]. Її та видавця звинуватили у «розпалюванні ненависті на ґрунті релігійних відмінностей»[6]. Сама судова справа та виправдання професора Чіг набули широкого розголосу[7][8]. Муаззез заперечувала звинувачення, стверджуючи, що «Я є жінкою науки… Я ніколи б не образила когось»[9][10]. Суддя виправдав її ще під час першого слухання, а пізніше й видавця було виправдано[11][12][13].

• 1993: Zaman Tüneli ile Sümer'e Yolculuk (укр. Подорож до Шумеру через тунель часу) (написана як література для освіти дітей)
• 1995: Kur'an, İncil ve Tevrat'ın Sümer'deki Kökeni (укр. Походження Корану, Біблії та Тори у Шумері)
• 1996: Sümerli Ludingirra (укр. Шумерієць Людінгірра, ретроспективна наукова фантастика) (İbrahim Peygamber)
• 1997: The Prophet Abram, According to Sumerian Writings and Archeological Findings
• 1998: İnanna'nın Aşkı (укр. Любов Інанни, віра у святий шлюб у Шумері)
• 2000: Hititler ve Hattuşa (укр. Хетти та Хаттуса, як записано Іштар) (Ortadoğu Uygarlık Mirası)
• 2002: Civilization Heritage in the Middle East
• 2005: Bereket Kültü ve Mabet Fahişeliği (укр. Культ родючості та священна проституція)

• Muazzez İlmiye Çığ website