Аккадська мова

Аккадська мова — мертва мова семітської мовної родини, якою розмовляли у Межиріччі. Це найстародавніша відома семітська мова. Вона використовувала клинопис, запозичений у шумерської. Назва мови походить від назви міста Аккад.

Аккадська мова
𒀝𒅗𒁺𒌑
Клинописний напис аккадською мовою на Брамі Іштар.
Поширена в Аккад (держава), Вавилонія і Ассирія
Регіон Стародавнє Межиріччя
Носії 0 осіб
Місце вимерла
Писемність клинопис
Класифікація семітські мови, афразійські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-2 akk
ISO 639-3 akk

Загальний опис

Уперше ознаки аккадської зустрічаються в шумерських записах у власних назвах. У розкопках знайдено сотні тисяч глиняних табличок із найрізноманітнішими текстами. До початку другото тисячоліття до Христа розвинулися два варіанти аккадської мови — вавилонський та ассирійський.

Впродовж багатьох століть аккадська була мовою спілкування на Близькому Сході, але з восьмого століття до Христа її стала витісняти арамейська. В елліністичний період її вжиток звузився до використання священиками і вченим людом. Останні клинописні записи аккадською мовою датуються першим століттям після Христа.

У Стародавньому Межиріччі існували тісні культурні зв'язки між Шумером та Аккадом, що включало поширену двомовність. Взаємний вплив шумерської та аккадської очевидний у всіх областях: запозиченні лексики, синтаксису, морфології, зближення вимови.

Дослідник Мартін Уортінгтон із Кембриджа відтворив аккадську мову і озвучив нею разом зі студентами короткометражний фільм[1].

Класифікація мови

Аккадська, разом з іншими семітськими мовами, відноситься до близькосхідної гілки афразійської макросім'ї мов; сім'ї яка поширена на Середньому Сході, Аравійському півострові, Африканському розі, а також в певних частинах Анатолії, Північної Африки, Мальти та Канарських островів. Аккадська, а також її наступниця арамейська, відомі лише з Месопотамії та Близького Сходу.

Серед семітських мов, разом з еблаїтською мовою, аккадська сформувала східносемітську підгрупу. Ця підгрупа відрізняється від інших порядком слів: в аккадській мові використовувався порядок SOV (підмет + додаток + присудок), можливо, через вплив шумерської мови[2].

Окрім того, аккадська мова єдина послуговується прийменниками ina та ana (місцевий відмінок, українські у/в/на та алатив[lower-alpha 1] відповідно). В інших семітських мовах, як от в арабській, івриті та арамейській є прийменники bi/bə та li/lə (місцевий та давальний відповідно). Походження місцевих прийменників в аккадській мові не зрозуміле.

На противагу іншим семітським мовам, аккадська зберегла лише один фрикатив: [x]. Аккадська втратила гортанні та глоткові фрикативи, які характерні для інших семітських мов. Аж до старовавилонського періоду усі сибілянти в аккадській мові були африкатами[2].

Писемність

Аккадська мова записувалася через систему знаків, яка називалася клинописом. Ці знаки наносили на сирі глиняні таблички за допомогою стилуса, який зазвичай був заточений так, щоб залишати легкі трикутникові відтиски на матеріалі. Окрім глини, дарма що рідше, використовували камінь, метал та віск. Знак міг мати один клин[lower-alpha 2] (𒀸), декілька клинів (𒄭), або дуже багато (𒂵). Всього було п'ять видів клину: горизонтальний (𒀸), вертикальний (𒁹), спрямований вниз (𒀹), спрямований вгору (𒀺) та гачок, або Winkelhaken (𒌋). Саме в такому порядку зазвичай і розміщують знаки в словниках (наприклад, ті які починаються із 𒁹 йдуть перед тими, що починаються з 𒀺). Сама ж система не була унікальною для аккадської мови, вона була запозичена із шумерської, а найстаріші приклади текстів відносяться до XXVI ст. до н. е[3].

Аккадська мова була силабічною[lower-alpha 3], тобто зазвичай одному знаку відповідав один склад, тому аккадські писарі мали розбиратися в правилах членування слів на склади для їх запису. Проте, навіть не зважаючи на те, що в аккадській мові були знаки на позначення одиничних звуків (як 𒀀 на позначення звуку «а»), не існує жодної аккадської абетки.

Кожен знак міг виконувати одночасно багато функцій: а) міг позначати склад (далі, на прикладі одного знаку: 𒀭 = ān, «небо»); б) міг позначати шумерограму[lower-alpha 4] (𒀭 = šamû, «небо»); в) міг позначати ціле слово (𒀭 = dig̃ir, «божество») або г) міг бути детермінативом[lower-alpha 5] (𒀭 писали перед іменами богів та деяких міфічних істот). Ще однією складністю клинопису було те, що на позначення одного й того ж самого звуку могли виступати декілька знаків; іноді траплялося так, що в одному тексті одні й ті ж самі склади писалися різними знаками. Окрім того, не всі звукові протиставлення в аккадській мові відображалися на письмі (наприклад, 𒍪 передавало одночасно zu та su)[4].

Шумерська мова не була семітською, тому її силабічна писемність погано слугувала для передачі аккадської. Наприклад, в ній не було знаків для передачі важливих семітських фонем, як от гортанної змички, що, можливо, згодом вплинуло на фонетичну характеристику мови. Також, ускладнювалося й написання деяких слів, що мали «семітські корені», які часто складалися з трьох приголосних та однієї голосної[3][5].

Приклади клинописного запису:
Гільгамеш Ксеркс I Набопаласар Титул «великий король»

Коментарі

  1. Алатив — це підвид місцевого відмінка, який вказує на об'єкт дії; в українській мові відсутній.
  2. Під клином в цьому контексті слід розуміти один відтиск на глині, або один штрих.
  3. Від фр. syllabique — склад. Також варто зазначити, що аккадська ставала силабічною поступово, адже перебувала під впливом шумерської мови.
  4. Знаки, які позначали односкладні слова в шумерській мові часто починали читатися аккадською. Наприклад, знак 𒀭 в шумерській мові читався як ān і означав «небо». В аккадській мові, коли перейняли клинопис, почали використовувати той самий знак на позначення неба, але вже читали його аккадською — šamû.
  5. Детермінативи почали використовувати для полегшення прочитання текстів. Наприклад знак 𒆠 [KI] позначав міста й різні інші види місцевості.

Примітки

  1. https://changeua.com/news/stvorili-film-movoyu-naydavnishoyi-tsivilizatsiyi/
  2. Comrie, Bernard (2009). The World's major languages (вид. 2nd ed). London: Routledge. ISBN 978-0-415-35339-7. OCLC 282550660.
  3. Huehnergard, John (2011). A grammar of Akkadian (вид. 3rd ed). Winona Lake, Ind.: Eisenbrauns. ISBN 978-1-57506-941-8. OCLC 748941786.
  4. Belova, A. G.; Белова, А. Г.; Institut i︠a︡zykoznanii︠a︡; Институт языкознания (2009). I︠A︡zyki mira. Semitskie i︠a︡zyki, Akkadskiĭ i︠a︡zyk, Severozapadnosemitskie i︠a︡zyki. Moskva: Academia. ISBN 978-5-87444-284-2. OCLC 428465134.
  5. Geers, Frederick W. (1945). The Treatment of Emphatics in Akkadian. Journal of Near Eastern Studies 4 (2). с. 65–67. ISSN 0022-2968. Процитовано 20 травня 2021.

Література

Загальний опис мови та граматика

  • Липин Л. А. Аккадский язык. М., 1964.
  • Дьяконов И. М. Языки древней Передней Азии. М., 1967. С. 263—338.
  • Дьяконов И. М. Аккадский язык // в кн. Афразийские языки. Кн. I. Семитские языки. М., 1991. С. 70-109.
  • Reiner E. Linguistic Analysis of Akkadian. The Hague, 1996.
  • Каплан Г. Х. Очерк грамматики аккадского языка. СПб, 2006.
  • John Huehnergard: A Grammar of Akkadian. Harvard Semitic Museum Studies 45. ISBN 978-1-57506-922-7
  • Wolfram von Soden: Grundriß der Akkadischen Grammatik. Analecta Orientalia. Bd 33. Rom 1995. ISBN 88-7653-258-7
  • Michael P. Streck: Sprachen des Alten Orients. Wiss. Buchges., Darmstadt 2005. ISBN 3-534-17996-X
  • Arthur Ungnad: Grammatik des Akkadischen. Neubearbeitung durch L. Matouš, München 1969, 1979 (5. Aufl.). ISBN 3-406-02890-X

Підручники

  • Rykle Borger: Babylonisch-assyrische Lesestücke. Rom 1963.
    • Teil I: Elemente der Grammatik und der Schrift. Übungsbeispiele. Glossar.
    • Teil II: Die Texte in Umschrift.
    • Teil III: Kommentar. Die Texte in Keilschrift.
  • Richard Caplice: Introduction to Akkadian. Biblical Institute Press, Rome 1988, 2002 (4.Aufl.). ISBN 88-7653-566-7
  • Kaspar K. Riemschneider: Lehrbuch des Akkadischen. Enzyklopädie, Leipzig 1969, Langenscheidt Verl. Enzyklopädie, Leipzig 1992 (6. Aufl.). ISBN 3-324-00364-4

Словники

  • Jeremy G. Black, Andrew George, Nicholas Postgate: A Concise Dictionary of Akkadian. Harrassowitz-Verlag, Wiesbaden 2000. ISBN 3-447-04264-8
  • Wolfram von Soden: Akkadisches Handwörterbuch. 3 Bde. Wiesbaden 1958-1981. ISBN 3-447-02187-X

Журнали

  • Rykle Borger: Mesopotamisches Zeichenlexikon. Alter Orient und Altes Testament (AOAT). Bd 305. Ugarit-Verlag, Münster 2004. ISBN 3-927120-82-0
  • René Labat: Manuel d'Épigraphie Akkadienne. Paul Geuthner, Paris 1976, 1995 (6.Aufl.). ISBN 2-7053-3583-8

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.