Музей Легоцького

Музей Легоцького — музей, заснований в Мукачево на базі приватного зібрання Т.Легоцького (1830—1915) — місцевого адвоката, дослідника і збирача пам'яток історії та культури Закарпатської України, який протягом 12 років проводив археологічні розкопки на території краю. Від 1907 Т.Легоцький очолив рух за утворення міського музею, що було проголошено одним з основних завдань заснованого ним же 1909 Мукачівського музейного товариства (діяло до 1915). Оскільки міські власті не підтримали належним чином зазначену ініціативу, по смерті Т.Легоцького зібрання, кількість пам'яток якого сягала кількох тисяч, зберігалося в родині колекціонера (пізніше було закуплене приватною фірмою). З 1920 організацією музею зайнялося Музейне товариство Т.Легоцького, яке відновило свою діяльність у тому ж році. Стараннями громадськості заклад, що носив ім'я свого засновника, було відкрито 1924. На початку 1930 він офіційно перейшов у власність держави (Чехословаччини, до якої увійшло Закарпаття 1919) й отримав офіційну назву Краєзнавчий музей Легоцького в м. Мукачеве. Першим директором закладу був учитель історії, місцевий краєзнавець Й.Янкович. Музей здійснював систематичні археологічні обстеження краю, мав досить великі збірки пам'яток археології, нумізматики, історії Мукачевого (зокрема цехового устрою; див. Цехи) й ін. У 1930-ті рр. до нього було приєднано колекції шкільного музею м. Севлюш (нині м. Виноградів), діяльність закладу поширилася на дослідження історії, етнографії, фольклору, природи Підкарпатської Русі. 1950 його зібрання увійшло до складу Закарпатського краєзнавчого музею.