Тиводар Легоцький
Тиводар Легоцький | |
---|---|
| |
Народився |
10 травня 1830 с. Фужіне біля м. Рієка, нині Хорватія |
Помер |
5 листопада 1915 (85 років) Мукачеве, нині Україна |
Поховання | Мукачево |
Країна | Австрійська імперія → Австро-Угорщина |
Діяльність | археолог, історик, етнолог, етнограф |
Alma mater | Кошицька юридична академія |
Галузь | Історія, археологія, етнографія, музейна справа |
Членство | Угорське історичне товариствоd і Товариство Кішфалудіd |
Тиводар Легоцький у Вікісховищі |
Т́иводар Лего́цький (угор. Lehoczky Tivadar, 5 жовтня 1830, с. Фужине, Австрійська імперія (нині община Фужине біля м. Рієка, Хорватія) — 5 листопада 1915, м. Мукачево[1]) — юрист, археолог, історик, організатор музейної справи, етнограф Закарпаття. Автор численних наукових праць з історії Закарпаття та Угорщини.
Біографія
Тиводар Легоцький народився в сім'ї лісника-переселенця зі Словаччини[2].
Навчання
Народну та середню школу закінчив у Ружомбероку. 1847 року Легоцький розпочав навчання в юридичній академії в Кошицях[1]. У 1848 році був змушений перервати навчання у зв'язку з призовом на військову службу. Після розформування військового корпусу у 1849 році[1], продовжив навчання. Закінчив юридичну академію у 1851 році[1].
Трудова діяльність
1852—1856 роки — працював службовцем у суді. Згодом переїхав до Мукачева.
Протягом 1861–1863 років склав іспити з адміністративного права та угорських цивільних законів.
У 1865 році Тиводар Легоцький зайняв посаду головного прокурора Мукачівсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів, працював на цій посаді до виходу на пенсію 1896[1][2].
Дослідницька діяльність
Практичну діяльність тісно поєднав із дослідницькою роботою. Стояв біля витоків археологічної науки в Угорщині, був членом багатьох наукових закладів: Угорського товариства природодослідників, Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії. Зібрав велику археологічну колекцію. У 1876 році експонати колекції Легоцького були представлені на 8-му міжнародному Археологічному конгресі в Будапешті[2]. У 1907 році організував у Мукачеві музейне товариство, а у власному будинку створив перший у Закарпатті музей історії та побуту краю[2].
Науковий доробок вченого-дослідника складає 11 монографій та близько 300 статей, які охоплюють цілий комплекс питань з історії Закарпаття від найдавніших часів до початку XX століття. Писав угорською мовою. Основна праця — «Монографія Березького комітату» (у 3-х т., 1881—1882, назву рукопису виникла вже після смерті автора, первинна назва — «Історичні колоски»). На основі археологічних пам'яток довів, що слов'яни розселилися у Тисо-Дунайській низовині ще до приходу сюди угорців[2]. Досліджував проблеми соціально-економічного розвитку Закарпаття, духовної культури закарпатців та їхньої участі в антигабсбурзьких війнах XVII—XVIII століть та революції 1848–1849. Виступав і як фольклорист, знавець звичаїв та обрядів різних народів Закарпаття.
Здійснив ряд експедицій до Сербії і Румунії. У 1867, 1887 та 1889 роках побував в Італії, Франції, Англії, Німеччині та Швейцарії. У 1888 році — в Малій Азії. Зібрав багатий археологічний, історичний та етнографічний матеріал. У 1907 організував у Мукачеві музейне товариство, створив у власному будинку перший в Закарпатті музей історії і побуту краю. Колекція Легоцького нараховувала близько семи тисяч предметів. Ця колекція була у свій час найбільшою приватною колекцією у всій Австро-Угорщині.
Праці
- (угор.)Magyar-orosz népdalok. Sárospatak, 1864. (Угорсько-руські пісні)
- (угор.)Tót népdalok. Pest, 1868. (Словацькі пісні)
- (угор.)Bereg vármegye leírása I. Budapest, 1876. (Опис комітату Береґ, том I)
- (угор.)Bereg vármegye monographiája. Ungvár, 1881—1882. (Могографія Березької жупи)
- (угор.)Adatok hazánk archaeologiájához, különös tekintettel Bereg vármegyére és környékére I. — Az őskortól a magyarok bejöveteléig. Munkács (ism. 1893: Századok, Archaeologiai Értesítő, Élet).
- (угор.)Germánok emlékei Munkácsnál. 1897.
- (угор.)Beregmegye és a munkácsi vár 1848-1849-ben. Munkács, 1899. (Березька жупа та Мукачівський замок)
- (угор.)Munkács város új monografiája. 1909. (Монографія про місто Мукачево)
- (угор.)A munkácsi vár rövid története. 1912.
Вшанування пам'яті
1994 року на будинку, де жив Легоцький Тиводар, було відкрито меморіальну дошку, яку, на замовлення Шандора Пака (батька відомого підприємця та мецената Імре Пака), виготовив український скульптор-монументаліст угорського походження Матл Петро Євгенович, що і на цей час проживає в цьому будинку[3].
1995 року в м. Берегово на фасаді будівлі Медичного коледжу (в минулому - Березького комітатського управління, в актовому залі якої була презентована монументальна 3-томна праця «Монографія Березького комітату») встановлена меморіальна дошка в пам'ять про Тиводара Легоцького. Ім'ям вченого названі вулиці в Берегові та Ужгороді. 1 липня 2017 р., в урочищі Мала Гора, що на околиці Берегова, в урочистій обстановці відкрили пам’ятний знак Тиводару Легоцькому [4]
При Ужгородському замку існує Закарпатський краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького.
Примітки
- Lehoczky, Tivadar (1830—1915), Jurist und Historiker // Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950. — 1970. — T. 5 : Lange v. Burgenkron Emil–[Maier] Simon Martin. — 1972. — S. 99. (нім.)
- Данилюк Д. Д. Легоцький Тиводар // Енциклопедія історії України… — С. 100.
- Петро Матл: «Пишаюся тим, що найкращі мої роботи знаходяться на Батьківщині»
- В Берегові відкрили пам'ятний знак Тіводару Легоцькому.
Джерела та література
- Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку XX ст.). — Ужгород, 1997.
- Данилюк Д. Д. Легоцький Тиводар // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 100. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Данилюк Д. Д. Легоцький Тиводар // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Кобаль Й. Бібліографічний покажчик праць Тиводара Легоцького. — Ужгород, 1990.
- Кобаль Й. Тиводар Легоцький — видатний дослідник закарпатської бойківщини // Населення Бойківщини у контексті загальнокарпатського етнокультурного розвитку. — Самбір, 1995.