Музей історії міста Бердичева

Музе́й істо́рії мі́ста Берди́чева — історичний музей у місті Бердичеві, районному центрі Житомирської області; міськрайонний культурний, краєзнавчий і просвітній осередок, що розкриває історію важливого торгівельно-релігійного центру міста Бердичева та його околиць.

Музей історії міста Бердичева
Розташування  Україна: м. Бердичів (Житомирська область)
Адреса пл.Соборна 25
Засновано 1926 рік
Директор Захарчук Н.М.[1]

Загальна інформація

Музейний заклад міститься в одній з будівель комплексу споруд Монастиря Кармелітів Босих, а саме у флігелі, що правив за будинок священиків[2], і розташований за адресою:

пл. Мистецька, буд. 1, м. Бердичів (Житомирська область, Україна) — 13 300.
Режим роботи[1]:
  • працює з 9.00 год. до 17.00 год.;
  • обідня перерва — з 13.00 год. до 14.00 год.;
  • вихідний день — понеділок.

Історія музею

Музей у довоєнний час

Історичний музей у Бердичеві був відкритий 14 листопада 1926 року, і називався він соціально-історичним музеєм. Під заклад були використані будівлі колишнього монастиря Босих кармелітів.

Згідно з довоєнними даними в музеї зберігалось багато чого: зразки коштовних тканин (парча, шовк, оксамит); готична та барочна скульптура, картини значної художньої цінності (згадуються твори Гальса, вчителя Рембрандта); сотні взірців іконопису строгановської, новгородської, української шкіл; близько 30 томів антикварної літератури; унікальне зібрання філософської літератури XVI століття; понад півтисячі килимів. Ці експонати стали основою музейного фонду, поруч із залишеними по завершенні буремних революційних часів монастирськими коштовностями, церковним начинням, зброєю, прапорами польських легіонів, книг з багатої бібліотеки монастиря.

Під час Другої світової війни, в роки окупації Бердичева, значна частина експонатів музею була знищена, частково вивезена до Німеччини, а самі монастирські будівлі, в яких був музей, зазнали численних бомбардувань та обстрілів, були пошкоджені й частково зруйновані.

Музей у повоєнні роки

З перших днів після звільнення міста музей почали відновлювати. І вже 29 грудня 1944 року після здійсненої музейними працівниками кропіткої роботи із збирання та систематизації вцілілих експонатів музей було відкрито. На той час він складався з 4-х відділів: археологічного, історичного, етнографічного та відділу Великої Вітчизняної війни.

Проте на початку 1950-х років розвиток Бердичівського історичного музею призупиняється — зокрема, згідно з постановою про розширення обласних музеїв фонди Бердичівського музею було передано в Житомирський краєзнавчий музей. Відтак, у 1954 році Бердичівський історичний музей припинив своє існування.

Лише через 30 років, у 1984 році, в Бердичеві знову було відкрито краєзнавчий музей. Для розміщення музейної експозиції виділили одне з приміщень школи № 5, в якому раніше була дитяча бібліотека. В тодішніх музейних фондах знайшли своє місце цінні та цікаві матеріали, які містили в собі дослідження історії Бердичівщини з часів перших поселень Трипільської культури і до початку XX століття. Мешканці міста подарували закладу ікони ХVІІ-ХІХ століть.

Музей за Незалежності України

Визначною подією в культурному житті Бердичева й Житомирщини 22 серпня 2003 року стало відкриття нового приміщення музею історії міста — на території кляштору Босих кармелітів.

У 2000-х чимало для розвитку музейного закладу зробила тодішня директорка музею Н. М. Левашова. Зокрема під час її директорства і за сприяння міської влади та завдяки допомозі меценатів у 2-й половині 2000-х був здійснений ремонт приміщень музею, а на початку 2010 року — відкрито нову залу (8-му), присвячену воїнам-інтернаціоналістам[3].

У 2010-х з огляду на зміни в політичному житті України тривала реекспозиція Музею історії міста Бердичева.

Експозиція та діяльність

У двоповерховому приміщенні Музею історії міста Бердичева міститься 8 експозиційних залів[3]:

  • етнографічна;
  • історична: Бердичів і околиці від давнини до ХХ століття;
  • початку ХХ століття і визвольних змагань українців 1917-21 років;
  • зала ІІ Світової війни, що розповідає, зокрема, про трагедію місцевих євреїв;
  • зала, присвячена видатним людям Бердичівщини;
  • 2 зали, що висвітлюють сьогодення Бердичева, в тому числі присвячена військовикам сучасності, а також спортивній славі міста;
  • виставкова зала, де експонуються змінні виставки.

Унікальними експонатами музею є[3]: Євангеліє 1780 року видання (надруковане старослов'янською мовою, оклад виготовлено в друкарні кляштору Босих кармелітів, на лицьовій стороні зображено Розп'яття Ісуса Христа, а на тильній — образ матері Божої Бердичівської); турецький орден за заповзяття, самовідданість та вірність «Меджида»; знак «50-річчя Петровського Полтавського кадетського корпусу» тощо.

У теперішній час (кінець 2010-х) Бердичівський історичний музей посідає належне провідне місце в культурно-мистецькому житті міста: тут постійно відбуваються різнопланові заходи, зокрема, тематичні фото- і артвиставки, зустрічі з цікавими особистостями, концерти фольклорних та самодіяльних колективів[3], майстер-класи тощо.

Галерея (травень 2018 року)
етнографічна експозиція музею
відомі бердичівці
сучасності
спортивна слава міста

Примітки
  1. Музей історії міста Бердичева на Офіційний сайт Бердичівської міської ради
  2. Музей історії міста Бердичева на www.tic.zt.ua: веб-ресурс ТІЦ (Житомирський туристичний інформаційний центр)
  3. Музей історії міста Бердичева // інфоматеріал за 17 травня 2010 року на веб-ресурс www.rio-berdychiv.info (РІО Бердичів)

Джерела, посилання та література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.