Музиченко Гавриїл Вакулович

Гавриїл Вакулович Музиченко (Музическу, рум. Gavriil Musicescu; нар. 20 березня 1847, Ізмаїл, Бессарабська область, Російська імперія — пом. 8 грудня 1903, Ясси, Королівство Румунія) — румунський композитор, педагог, хормейстер, музично-громадський діяч українського походження[1]. Автор хорових творів, романсів, пісень, обробок румунських і молдавських народних пісень, фортепіанних перекладів народних мелодій, гармонізував та переклав на сучасну нотацію старовинні церковні пісні. Ім'я Музиченка було присвоєно Кишинівському інститутові мистецтв (нині Академія музики, театру і образотворчих мистецтв Республіки Молдова).

Музиченко Гавриїл Вакулович
Гавриїл Музиченко
Ім'я при народженні Музиченко Гавриїл Вакулович
Псевдо рум. Gavriil Musicescu
Народився 20 березня 1847(1847-03-20)
Ізмаїл, Бессарабська область
 Російська імперія
Помер 8 грудня 1903(1903-12-08) (56 років)
Ясси, Повіт Ясси
 Королівство Румунія
Поховання Етернітате (цвинтар)
Громадянство  Російська імперія→ Королівство Румунія
Національність українець
Діяльність композитор, педагог, хормейстер
Alma mater Санкт-Петербурзька консеваторія
Знання мов румунська
Роки активності 1860 — 1903 — 1903
Жанр Хорова музика
Батько Вакула Музиченко
Мати Варвара Музиченко

Життєпис

Народився Гавриїл Музиченко в родині Вакули Онисимовича та Варвари Данилівни Музиченків у Ізмаїлі 20 березня 1847 року.

Поштова марка Молдови, 1997 рік

З дитинства співав у хорі, потім по закінченні семінарії і консерваторії в Яссах, був призначений викладачем співу ізмаїльській семінарії. У семінарії зустрів свою суджену — дочку професора з вокалу Василія Мандинеску.

У 1871 році Музиченко вступив до Петербурзької консерваторії та був прийнятий до імператорської капели. Петербурзьку консерваторію закінчив у 1872 році. По завершенні навчання йому запропонували залишитися при царському дворі та зайняти пост диригента кафедральної капели Ісаакіївського собору. Музиченко відмовляється від цієї пропозиції та повертається в Ізмаїл. Вслід за цим на нього пишуть донос: «У немилості. Посмів відмовити самому». Перед ним закриваються двері будинків, господарі яких колись вважали за честь прийняти у себе знаменитість.

Пiсля двох рокiв поневiрянь без роботи Музиченко змушений виїхати до Румунії[2].

Гавриїл Музиченко, після проходження конкурсу в Бухаресті, займав посаду керівника кафедри теорії музики у Ясській консерваторії. У 1901 році став її директором.

У 1876–1903 роках Гавриїл Музиченко був керівником хору митрополії в Яссах.

Помер Гавриїл Музиченко 8 грудня 1903 року в Яссах та був похований на міському цвинтарі Етернітате.

Доробок

Гавриїл Музиченко перший став писати церковну музику з румунським текстом і гармонізувати румунські церковні наспіви, поклав початок румунському професійному хоровому мистецтву. Перевів багато церковних нотних книги з грецької нотації на п'ятилінійну, західноєвропейського типу систему нотації. Його стараннями введені музичні класи в приватні та урядові навчальні заклади в Румунії. Музиченко написав елементарну теорію музики на румунській мові. Композиторська діяльність Музиченко присвячена переважно духовної музики.

Гавриїл Музиченко автор одинадцяти томів церковних піснеспівів та літургій, трьох хорових концертів з розвиненою поліфонічною структурою, 25 шкільних хорів і навчальних посібників, цілого ряду фортепіанних перекладень народних мелодій, хорових обробок українських, румунських, молдавських, болгарських і гагаузьких пісень.

У 1889 році збірка Гавриїла Музиченка «12 народних мелодій, гармонізованих і аранжованих для хору і оркестру» була удостоєна «Золотої медалі» на Міжнародній виставці в Парижі[3]. «Практичний курс вокальної музики» до цього часу вважається шедевром поєднання науковості та доступності для навчання.

Вшанування пам'яті

Після смерті Гавриїла Музиченка у Яссах його ім'ям назвали вулицю.

Гавриїлу Музиченко встановлено бюст біля входу в Національну консерваторію Молдови (нині Академія музики, театру і образотворчих мистецтв Республіки Молдова), яка півстоліття носила його ім'я[4].

У рідному Ізмаїлі також є вулиця імені Гавриїла Музиченка[5][6].

Примітки
  1. Історія української музики
  2. Антологія «Херувимська пісня України та її Діаспори» — Передмова
  3. Музиченко-Музіческу — забута мелодія(рос.)
  4. Гавриїл Музіческу. 110 років від дня смерті
  5. Вулиця Гавриїла Музиченко на Mapio.net
  6. Ізмаїл, вулиця Гавриїла Музиченко на карті

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.