Музичний стрій

Музичний стрій — система звуковисотних відношень, що використовуються в музиці. Існує у вигляді інваріантних слухових уявлень про висоту кожної з ступенів звукоряду, які лежать в основі всієї музичної практики і звичайно фіксуються нотними та ін. знаками. Той чи інший музичний стрій можна описати рядом чисел, що відбиває відношення частот звуків — у скільки разів частота верхнього звуку інтервалу більше частоти нижнього звуку. Цей ряд чисел і визначатиме акустичні особливості даного строю.

Форми прояву строю в музиці обумовлені національними особливостями музичної культури, особливостями розвитку ладогармонічної системи, вимогами до музичного слуху. На формування музичного строю значний вплив справили акустичні особливості властивості музичного звуку. На певному етапі розвитку музичної культури стрій може стати основою для виникнення нових ладових систем. Відомі 5-ступеневі та 7-ступеневі (в межах октави) темперовані строї в Індонезії, 17- та 24 ступеневі в музиці арабських країн, 22-ступеневий в Індії, 12-ступеневий відмінний від європейського в Китаї («Люй-люй») та ін.

У Європі в період розвитку одноголосся використання отримав 7-ступеневий (пізніше — 12-ступеневий) піфагорійський стрій. В процесі розвитку хорового багатоголосся виникла необхідність у чистому строї, який був запропонований музичними теоретиками 16 століття — Л.Фольяні, Дж. Царлино. Подальший розвиток ладотональної системи — збільшення кількості використовуваних тональностей, поява складних акордів, модуляцій — привело до нерівномірних темперацій, а потім — до появи 12-ступеневої рівномірної темперації, що здійснила енгармонічну рівність звуків (див. енгармонізм) і повсюдно ствердилась у 18 столітті.