Муратова Кіра Георгіївна

Кі́ра Гео́ргіївна Мура́това (дівоче прізвище Коротко́ва; 5 листопада 1934, Сороки, Королівство Румунія — 6 червня 2018, Одеса, Україна[1]) — російська[2][3][4][5][6] та українська кінорежисерка румунського/єврейського походження. Фільми Муратової неодноразово попадали під увагу цензури в Радянському Союзі, однак все рівно Муратова зуміла проявити себе як одного з корифеїв сучасного радянського кінематографу та починаючи з 1960 року зуміла збудувати надзвичайно успішну кінематографічну кар'єру.[7]

Кіра Муратова
Кіра Муратова, 2006
Кіра Муратова, 2006
Ім'я при народженні Кіра Георгіївна Короткова
Дата народження 5 листопада 1934(1934-11-05)
Місце народження Сороки, Королівство Румунія
Дата смерті 6 червня 2018(2018-06-06) (83 роки)
Місце смерті Одеса, Україна
Поховання Новоміське кладовище
Громадянство радянське → українське
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1959)
Професія кінорежисер
Кар'єра 1961 — 2018
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Орден Дружби
Державна премія України імені Олександра Довженка
IMDb ID 0613645
 Кіра Муратова у Вікісховищі

Серед найвизначніших робіт радянського періоду — фільми «Зміна долі» (1987) та «Астенічний синдром» (1989). Найвідоміший фільм післярадянського періоду — стрічка «Настроювач» (2004), яка стала справжньою сенсацією кількох міжнародних кінофестивалів.

У 1997 Муратова отримала почесне звання академіка Національної академії мистецтв України.[8]

Життєпис
Кіра Муратова, Перший Одеський міжнародний кінофестиваль

Народилася в Королівстві Румунія у місті Сороки (нині територія Молдови) у родині росіянина Георгія Короткова (рос. Григорий Коротков) та румунки Наталії Скурту (рум. Natalia Corotcov-Scurtu;[9][10] за деякими даними єврейки (івр. נאַטאַליאַ קאָראָטקאָוו-סקורטו‎))[11][12]).

У 1952 році Муратова розпочала навчання на філологічному факультеті МДУ, але вже через рік у 1953 перевелася на режисерський факультет ВДІК (майстерня Сергія Герасимова і Тамари Макарової), який вона закінчила у 1959 році.[11] У 1961 році Кіра Муратова стала штатною режисеркою на Одеській кіностудії. Дебютними кінороботами молодої сценаристки та режисерки стали у 1962-му році короткометражний фільм «Біля Крутого Яру» та у 1964-му — повнометражна стрічка «Наш чесний хліб», які вона поставила спільно з чоловіком Олександром Муратовим з яким вона одружилася ще будучи студенткою ВДІКу.[11]

Фільм «Короткі зустрічі» став її першою самостійною роботою як режисерки. До нього ж вона написала і сценарій (у співавторстві з Леонідом Жуховицьким) та зіграла головну роль разом з Володимиром Висоцьким.[11]

Наступний її фільм «Довгі проводи» спеціальною постановою ЦК Компартії України був заборонений на понад півтора десятиліття. У 1987 році цей фільм отримав премію на Міжнародному кінофестивалі в Локарно.[11]

В середині 70-х років Муратова переїхала в Ленінград, де познайомилася з художником Євгеном Голубенком, який став її другим чоловіком і співавтором сценаріїв.

Справжньою подією кількох міжнародних кінофестивалів став фільм «Настроювач» (2004). В США «Настроювач», як частину ретроспективи фільмів Муратової, було представлено у 2005 році у різних містах, зокрема у Нью-Йорку в Film Society of Lincoln Center[13] та в Чикаго в Gene Siskel Film Center.[14]

У 2012 році режисерка створила свій останній, 22-ий фільм, «Одвічне повернення», прем'єра якого відбулася на VII Римському МКФ. У квітні 2013 року фільм став лауреатом російської національної кінопремії «Ніка» в номінації «Найкращий фільм СНД і Балтії», — шостої «Ніки» в нагородному списку Кіри Георгіївни.[15]

2017 року Кіру Муратову запрошено до складу Американської кіноакадемії, яка визначає володарів премії «Оскар».[16][17]

Померла 6 червня 2018 року в Одесі.

Творчість

Режисер фільмів:

Громадянська позиція

Мала проукраїнську позицію. Зокрема, виступала проти російської агресії у 2014 році супроти України, підтримувала Євромайдан та українізацію кінематографу, коли фільми в Україні почали зніматися українською, а не російською мовою.[18][19][20][21][22][23]

Премії і нагороди

Кіра Муратова — єдина з кінорежисерів України, удостоєна російської незалежної премії «Тріумф» (1995) за великий особистий внесок у світову культуру.

Хронологічний список нагород режисерки:[24]

Примітки
  1. Померла Кіра Муратова — Українська правда, 6 червня 2018
  2. Taubman, Jane A. «The Cinema of Kira Muratova.» The Russian Review, vol. 52, no. 3, 1993, pp. 367—381. (англ.)
  3. Roberts, Graham. (1999). The Meaning of Death: Kira Muratova's Cinema of the Absurd. // B. Beumers (Ed.). Russia on Reels: The Russian Idea in Post-Soviet Cinema. London: I.B.Tauris. 220 p.: pp. 144—160. (англ.)
  4. Women and Russian film: The films of Kira Muratova // David C. Gillespie (2003). Russian Cinema. Harlow. UK, and New York: Longman. с. 92-102. ISBN 978-1-317-87412-6. (англ.)
  5. Kira Muratova: The Zoological Imperium // Ненсі Конді (2009). The Imperial Trace: Recent Russian Cinema. Oxford University Press. с. 115—140. ISBN 978-0199710546. (англ.)
  6. Муратова Кіра Георгіївна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  7. Muratova, Kira 1934—2018 (Kira Georgievna Korotkova). encyclopedia.com. 2018 (англ.)
  8. М. В. Юр. Муратова Кіра Георгіївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 134. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  9. Illegal Communist Movement in Prewar Romania: Natalia Reznic Korotkova (1906—1981).
  10. Viața și moartea unui comunist basarabean Iuri Korotkov, tatăl Kirei Muratova
  11. Jane Taubman. Kira Muratova. New York: I.B. Tauris. 2005. 168 p. ISBN 9781850434092 (Kinofiles Filmaker's Companion Series #4) (англ.)
  12. Kira Muratova. The More Things Change …. filmmuseum.at/en/. 2019 (англ.)
  13. Сміливий погляд Кіри Муратової — журнал «Кіно-театр», 2005:#3
  14. Weird and Wild (on Kira Muratova) — Chicago Reader, 6.05.2005 (дзеркало) (англ.)
  15. Кіра Муратова // НСКУ, 2018
  16. Український режисер стала членом журі кінопремії «Оскар» — espreso.tv, 29 червня 2017
  17. Film Academy Invites Record 774 New Members, From Gal Gadot To Betty White // Deadline, 28 червня 2017 (англ.)
  18. Кіра Муратова: Боротьба за територію — огидна! Відчепіться від України! — Українська правда. Життя, 14 квітня 2014
  19. Кіра Муратова про агресію Росії: Облиште Україну в спокої! — TheInsider, 14 квітня 2014
  20. Муратова про події в Україні: Недобре, коли сильний пригнічує слабкого, свідомо знаючи, що він сильніший — espreso.tv, 14 квітня 2014
  21. Кіра Муратова: «Я з Майданом» — Урядовий кур'єр, 21 березня 2014
  22. Режисер Кіра Муратова: Я на боці цього народу, я з Майданом — ТСН, 21 березня 2014
  23. Кіра Муратова про новини з Майдану: Я добре розбираюсь в монтажі // Tochka.net, 20 березня 2014
  24. Кіра Муратова на сайті Національної академії мистецтв України, 2018
  25. Вiдзнаки фонду — «IНТЕЛЕКТУ НАЦIЇ» // «День», 19 серпня 2000
  26. Кінорежисерові Кірі Муратовій присвоєно звання «Почесний громадянин міста Одеси» // Одеська міська рада, Департамент інформації та зв'язків з громадськістю. 27.07.2017

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.