Муса ібн Фаріс
Муса ібн Фаріс аль-Мутавакіль (араб. موسى بن أبي عنان فارس بن علي; нар. 1356 — 1386) — 17-й маринідський султан Марокко в 1384—1386 роках. Відомий також як Абу Фаріс.
| Муса ібн Фаріс | |
|---|---|
| Народився | не раніше 1356 і не пізніше 1357 |
| Помер |
1386 ·отрути |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Мариніди Марокко |
| Діяльність | правитель |
| Титул | Султан |
| Посада | Султан |
| Конфесія | сунізм |
| Рід | Мариніди |
| Батько | Абу Інан Фаріс |
| Брати, сестри | Абу Бакр ібн Фаріс[1] і Abu Zayan Muhammad ibn Farisd[1] |
Життєпис
Походив з династії Маринідів. Син султана Абу Інан Фаріса. Народився 1356 року. Під час боротьби його родичів за трон в 1360-х роках відправлений до Гранади. 1384 року за підтримки гранадського еміра Мухаммада V в Сеуті зібрав військо, з яким рушив на Фес. В цей час султан Ахмад I перебував в Тлемсені. Військо Муси захопило столицю держави, а потім блокувала Ахмада I в Тазі, де той здався. Мусу було оголошено новим султаном. Втім невдаовзі фактичну владу перебрав його візир Масуд ібн Масаї.
Втім поступово між султаном і візирем виник конфлікт через владу. Зрештою Масуд залишив посаду. Але візирем став його родич айш ібн Абд ар-Рахман. У 1386 році султана було отруєно й трон зайняв небіж Мухаммад ібн Ахмад.
Джерела
- Ilahiane, Hsain (2006). Historical Dictionary of the Berbers (Imazighen). Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-6490-0.