Мусульбес Давид Володимирович

У збірній команді Росії з 1989 року. Напередодні літніх Олімпійських ігор 1996 року виграв п'ять прикидок у збірній, але на Олімпіаду так і не поїхав. Збірну Росії на тих іграх представляв інший грузин — Лері Хабелов, чемпіон попередньої Олімпіади та п'ятиразовий чемпіон світу. Втім на Олімпіаді в Атланті він посів лише чотирнадцяте місце.[5]

Мусульбес взяв участь у наступній Олімпіаді у 2000 році і не підвів команду, завоювавши для Росії першу золоту нагороду в суперважкій вазі, якої у неї після розпаду Радянського Союзу не було. У фінальній сутичці він зустівся зі своїм земляком, уродженцем Північної Осетії Артуром Таймазовим, братом українського олімпійського чемпіона з важкої атлетики Тимура Таймазова. Артур переїхав до Узбекистану і представляв на Олімпіаді цю країну. Суперники раніше разом тренувалися у Владикавказі і тому добре знали сильні і слабкі сторони один одного. Цим краще скористався Давид Мусульбес і переміг з рахунком 5-2, хоча спочатку програвав.

Напередодні літніх Олімпійських ігор 2004 року на турнірі імені Івана Яригіна Давид отримав важку травму. Він довго лежав у лікарні. Але до кінця не відновився і на відбірковому чемпіонаті країни програв Курамагомеду Курамагомедову. На Олімпіаду в Афіни поїхав переможець (і там зайняв лише шосте місце), а Мусульбес вирішив завершити кар'єру.

З 2005 протягом трьох років Давид Мусульбес був головним тренером збірної команди Росії з вільної боротьби. Але за його словами, він жив з відчуттям недомовленості на килимі. Напередодні пекінської Олімпіади 2008 року Мусульбес, якому було вже майже 36 років і який три роки не боровся, отримав запрошення від Словаччини виступити за збірну цієї країни і відразу погодився. Чому він вибрав Словаччину, а не Росію, Мусульбес пояснював тим, що не хотів переходити дорогу своїм молодим підопічним, яких щойно тренував, адже на Олімпіаді у кожній ваговій категорії може виступити не більше одного борця від кожної країни. До того ж, за його словами, роки не проходять безслідно, і якби він не повернувся, коли з'явилась можливість — шкодував би про це все життя.[6] За півроку до Олімпіади почав виступати на турнірах. Спочатку він переміг на чемпіонаті Словаччини з вільної боротьби, потім взяв участь у міжнародному турнірі в Києві. Третім турніром став чемпіонат Європи. На шляху до фіналу Давид впевнено переміг всіх суперників і у фіналі зустрівся з грузином Давидом Модзманашвілі. Сутичка була рівною і переможця довелося визначати за допомогою жеребу. Переможцем став представник Грузії, а Мусульбесу вручили срібну нагороду. Але після поєдинку Модзманашвілі провалив допінг-тест. Грузинський борець був покараний дворічною дискваліфікацією, його результат був анульований, а завойовану ним золоту медаль передали Давиду Мусульбесу.[7] Результати допінг-тесту оголосили не відразу і Давид ще встиг перемогти на олімпійському кваліфікаційному турнірі, хоча це вже виявилось не обов'язковим, оскільки перемога на чемпіонаті Європи давала ліцензію на участь в Олімпіаді.

У півфіналі європейської першості 2008 року Мусульбес, якого вже ніхто з росіян серйозно не сприймав, переміг найсильнішого російського борця-супертяжа Бахтіяра Ахмедова і тоді в росіян почалася паніка. Федерація спортивної боротьби Росії і Олімпійський комітет Росії виступили категорично проти того, щоб Мусульбес брав участь в Олімпіаді,[8] але він все-таки поїхав до Пекіну. Там він впевнено перемагав усіх, доки у півфіналі не зустрівся з Артуром Таймазовим. Артуру вдалося взяти реванш у Давида за поразку в олімпійському фіналі восьмирічної давнини. У фіналі представник Узбекистану переміг все того ж росіянина Бахтіяра Ахмедова, а Мусульбес у поєдинку за третє місце впевнено переміг кубинця Алексіса Родрігеса, який на Олімпіаді 2000 року, де переміг Мусульбес, програв у півфіналі Таймазову і став третім.

Бронзова медаль пекінської Олімпіади стала першою нагородою у вільній боротьбі для команди Словаччини з часів її незалежності і останньою в міжнародній кар'єрі для Давида Мусульбеса. Після завершення активних виступів на борцівському килимі на міжнародній арені Давид Мусульбес повернувся до тренерського штабу збірної Росії з вільної боротьби, хоча ще деякий час продовжував боротися за один із клубів німецької Бундесліги.

З 2015 року — директор Московського середнього спеціального училища олімпійського резерву № 1.

Член виконкому Федерації спортивної боротьби Росії.