Українські олімпійські чемпіони

Понад 240 спортсменів, що мають безпосереднє відношення до України ставали олімпійськими чемпіонами. Серед них майже 190 власне представників України (зокрема УРСР), а також низка громадян України, що здобували золото, представляючи раніше інші збірні чи спортивні клуби інших созних республік (Олена Аміханова, Йосип Бердіїв, Станіслав Люгайло, Наталія Кучинська, Людмила Турищева, Любов Шармай, Рустем Козаков, Юрій Ковшов, Тетяна Захарова-Надирова, Ульріх Кирхофф тощо), декілька вихованців українського спорту, що народилися поза межами України та більше 40 уродженців України, що представляли інші національні команди на час перемоги на Олімпіаді (не враховані етнічні українці, що одночасно народилися поза межами україни та представляли інші збірні).

Українці ставали олімпійськими чемпіонами, репрезентуючи Чехословаччину (Володимир Сироватка — перший уродженець України, що став олімпійським чемпіоном ускладі національної команди держави, до складу якої входила частина території України)та власне Україну (у складі збірної Радянського Союзу, як УРСР, і незалежну Україну у складі об'єднаної команди СНД та окремої збірної).

Першими олімпійськими чемпіонами, представляли Україну у тогочасних межах (як УРСР, складову частину збірної СРСР), стали у 1952 році, в Гельсінки борець класичного стилю Яків Пункін (протягом 42 років був найстаршим олімпійським чемпіоном України, з 1994 по 2020 роки цей титул серед громадян України носив видатний спортсмен-важкоатлет та тренер Іван Богдан) серед чоловіків та спортивні гімнастки Ніна Бочарова (з 2001 року — найстарша олімпійська чемпіонка України в період 1952-2020 рр.) і Марія Гороховська серед (протягом майже 50 років була найстаршою олімпійською чемпіонкою України) жінок. Крім того, уродженці України завойовували олімпійське золото за збірні інших країн — Канаду (Фаїна Розенфельд — перша уродженка України, що стала олімпійською чемпіонкою у 1928 році), Російську Федерацію, включно з РСФСР, (Павло Столбов , Володимир Куц, Василь Борисов  - найстарший уродженець України — олімпійський чемпіон), Валентин Ніколаєв, Ірина Прес та Тамара Прес, Олександр Альметов, Юрій Власов, Валентина Растворова, Олександр Іваницький, Фаїна Мельник, Олександр Тучкін, Борис Шухов, Олена Вайцехівська, Володимир Жмудський, Віктор Жлуктов, Микола Томин, Тетяна Захарова-Надирова, Людмила Рогожина , Олег Молибога, Ігор Доброво́льський,Сергій Петренко, Оксана Грищук, Євген Платов, Артур Дмитрієв, Тетяна Навка, Олександр Лебзяк, Дмитро Мусерський, Тарас Хтей, Анастасія Близнюк, Кароліна Севастьянова , Тетяна Волосожар, Олексій Воєвода, Володимир Григорьєв, Олена Весніна, Марина Голядкіна тощо), Латвію, як Латвійську РСР (Станіслав Люгайло), Білорусь, включно з БССР, (Олександр Медвідь, Сергій Макаренко, Алла Цупер, Антон Кушнір), Ізраїль (Артем Долгопят ), Німеччину (Альона Савченко), США (Леонід Крайзельбург) тощо. Деякі вихованці українського спорту, що народилися поза межами України та на час здобуття олімпійського золота переїхали до іншої країни (як Валерій Брумель, Георгій Мондзолевський, Аркадій Воробйов та Володимир Татарчук що представляли клуби Росії).

Низку збірних представляли етнічні українці та спортсмени українського походження, що народилися поза межами Батьківщини предків — Канаду (Крістен Кіт), США (Антон Гайда), Молдову (Микола Журавський тощо), Узбекистан (Віра Галушка тощо), Грузію (Віктор Кратасюк тощо), Казахстан (Галина Шамрай, Сергій Котенко, Валерій Кравченко, Юрій Мельниченко тощо), Румунію (Семен Ісмаїльчук тощо), НДР (Карен Метчук), Російську Федерацію (Яків Рильський, Степан Ощепков, В'ячеслав Собченко, Валерій Діденко, Владислав Третяк, Олександр Ігнатенко, Ігор Чумак, Євген Плющенко та інші), Білорусь (Валерій Шарій, Юлія Нестеренко тощо) тощо.

Водночас, задля справедливості, слід зазначити, що чимало медалей здобутих представниками України (і зокрема УРСР) було завойовано уродженцями інших країн (передовсім республік колишнього СРСР) та спортсменами інших національностей (Дмитро Леонкін, Юрій Титов, Борис Шахлін, Маргарита Ніколаєва, Віра Крепкіна, Павло Ледньов, Василіус Матушевас, Іван Бяков,Ольга Бризгіна, Рустам Шаріпов, Тимур Таймазов, Ельбрус Тедеєв, Артур Айвазян тощо). Крім того, чимало українців згодом після здобуття переїхали до інших держав та прийняли їх громадянство. Серед них — Лариса Латиніна та інші (до Російської Федерації), Тетяна Лисенко, Тетяна Гуцу, Борис Гуревич, Оксана Баюл та інші (що емігрували до США), Анатолій Бондарчук (до Канади), Юрій Сєдих (до Франції), Валентин Манкін (до Італії), Марія Гороховська(до Ізраїлю), Володимир Лютий та Олег Кучеренко (до Німечччини), Інна Осипенко-Радомська (до Азербайджану) тощо. Деякі з них, емігрувавши, вдруге здобували золото за іншу країну (чи республіку у складі СРСР), як Галина Прозуменщикова (у складі Російської Федерації) чи Віктор Сидяк (у складі Білорусі). Інші — громадянства не змінювали, проте на самому піку кар'єри загинули на чужині під час змагань, як Юлія Рябчинська (в Грузії) та Володимир Смирнов (в Італії).

Найтитулованішою українською олімпійською чемпіонкою є херсонська гімнастка Лариса Латиніна. Вона завойовувала звання олімпійського чемпіона 9 разів і завоювала загалом 18 олімпійських медалей. Ще два представника УРСР стали 7-разовими олімпійськими чемпіонами — гімнасти Борис Шахлін (7-4-2) та Віктор Чукарін (7-3-1).

Представники України (в тому числі у складі УРСР та Чехословаччини) та уродженці України ставали олімпійськими чемпіонами у таких видах спорту як академічне веслування, веслування на байдарках та каное (зокрема, на таких човнах як байдарка-одиночка, байдарка-двійка, байдарка-четвірка, каное-одиночка, каное-двійка), баскетбол (серед чоловіків та серед жінок), біатлон, бобслей, бокс, важка атлетика (в тому числі, важкоатлетичне триборство, що зараз носить назву паверліфтинг, та важкоатлетичне двоборство) , вільна боротьба, жіноча боротьба та греко-римська боротьба, боротьба дзюдо, велосипедні перегони (див. велосипедний спорт) на шосе та на треку, вітрильний спорт (у класах суден Фінн, Темпест, Зоряний та 470), водне поло, волейбол (серед чоловіків та серед жінок), гандбол (серед чоловіків та серед жінок), кінний спорт (виїздка та конкур, або подолання перешкод), кульова стрільба по рухомих (з гвинтівки та пістолета) та нерухомих (олень, що біжить та кабан, що біжить) мішенях, стендова стрільба, на траншейному стенді (трап) та на круглому стенді (скіт), легка атлетика (зокрема, стрибки з жердиною, стрибки у висоту, стрибки у довжину, потрійний стрибок, штовхання ядра, метання молота, метання диска, метання списа, бар'єрний біг, спринтерський біг на 100 м, 200 м та 400 м, біг на середні дистанції — на 800 м, стаєрський біг на 3000 м, 5000 м та 10000 м та естафетний біг — 4 по 100 м та 4 по 400 м, спортивна ходьба, легкоатлетичне п'ятиборство, семиборство та десятиборство), Спортивна гімнастика (зокрема, командна першість та гімнастичне багатоборство, або абсолютна індивідуальна першість, — серед чоловіків та серед жінок, індивідуальна першість на усіх видах снарядів — бруси, вільні вправи та опорний стрибок — серед чоловіків та серед жінок, кінь, перекладина та кільця — серед чоловіків та колода серед жінок), та художня гімнастика, стрільба з лука, стрибки на батуті, стрибки у воду, плавання (зокрема, брас, батерфляй, вільний стиль, плавання на спині, комплексне плавання), а також естафетне плавання — вільний стилем та комбіноване плавання), сучасне п'ятиборство, теніс , фехтування (рапіра — серед чоловіків та серед жінок, шабля — серед чоловіків та серед жінок, шпага — серед чоловіків та серед жінок), фігурне катання (одиночне катання — серед чоловіків та серед жінок, парне спортивне катання та спортивні танці), фристайл (серед чоловіків та серед жінок), футбол, хокей на льоду та шорт-трек.

Див. також Список олімпійських чемпіонів України

Вперше спортсмени незалежної України взяли участь в Олімпійських іграх у складі Об'єднаної команди у 1992 році під час зимових ігор в Альбервілі (де вперше оголошувалося, що спортсмен-переможець, а саме Віктор Петренко, представляє державу Україна) та літніх ігор у Барселоні (вперше лунав гімн під час нагородження борця вільного стилю Олега Кучеренка та піднімався прапор України, під час нагородження спортивної гімнастки Тетяни Гуцу), а вже на зимовій Олімпіаді 1994 року в Ліллехаммері Україна вперше виступила самостійною командою.

За часів незалежності України першим олімпійським чемпіоном став фігурист Віктор Петренко у складі об'єднаної збірної у 1992 р. в Альбервілі, та Оксана Баюл — у складі незалежної команди України, під час зимових ігор у Ліллегаммері 1994. На літніх іграх першими українськими олімпійськими чемпіонами стали борець Олег Кучеренко серед чоловіків та гімнастка Тетяна Гуцу серед жінок у складі об'єднаної команди у 1992 році, в Барселоні, перше звання олімпійського чемпіона у складі окремої збірної вибороли серед жінок у 1994 році в Ліллегаммері Оксана Баюл на Зимових іграх та у 1994 році в Ліллегаммері Лілія Подкопаєва на Літніх іграх у 1996 році в Атланті, там же став першим чемпіоном серед чоловіків борець греко-римського стилю В'ячеслав Олійник. За часів виступів самостійною командою українська збірна здобула 41 золоту олімпійську медаль.

Найбільше разів золоті медалі олімпіад в складі збірної України здобула пловчиня Яна Клочкова. Вона ставала олімпійською чемпіонкою 4 рази, за що її прозвали «золотою рибкою».

• Вебсайт НОК України
• sports-reference
• Енциклопедія олімпійського спорту України / За ред. В. М. Платонова. — Київ: Олімпійська література, 2005. — 463 с.
• Золоті сторінки олімпійського спорту України / За ред. І. Н. Федоренка. — Київ: Олімпійська література, 2000. — 192 с.
• 25 найбільших досягнень України у спорті за 25 років незалежності
• Коли насправді вперше пролунав Гімн України на Олімпіаді
• Когда на самом деле впервые прозвучал Гимн Украины на Олимпиаде
• Українські борці на олімпійських іграх
• Коли насправді вперше пролунав Гімн України на Олімпіаді

• Олимпийцами не рождаются / Редкол.: П. Е. Бурак, Г. А. Васильков, В. М. Корягин (отв. ред.) и др. — Л.: Вища шк., Изд-во при Львов. ун-те, 1980. — 149, [3] с.: ил.

1. Фрістайліст Абраменко приніс Україні золото на Олімпіаді в Пхьончхані. УНІАН. 18 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018.