Мусійко Євген Васильович

З жовтня 1940 року служив у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни з листопада 1942 року. Служив заступником політрука 32-го окремого зенітного артилерійського дивізіону Північно-Західного фронту, комсомольським організатором 2-го стрілецького батальйону 247-го стрілецького полку 37-ї стрілецької дивізії 2-го Прибалтійського фронту.

Член ВКП(б) з 1943 року.

1951 року закінчив Харківський авіаційний інститут.

З 1951 року працював на Запорізькому моторобудівному заводі.

Потім — на партійній роботі. До 1959 року — інспектор ЦК КПУ.

У 1959 — вересні 1962 року — секретар Хмельницького обласного комітету КПУ.

У 1962—1964 роках — слухач Дипломатичної академії Міністерства закордонних справ СРСР.

У 1964—1968 роках — радник Посольства СРСР на Кубі.

У 1968—1969 роках — радник 2-го Африканського відділу Міністерства закордонних справ СРСР.

У 1969—1973 роках — радник, радник-посланник Посольства СРСР у Нігерії.

У 1973—1976 роках — експерт, завідувач сектора 2-го Африканського відділу Міністерства закордонних справ СРСР.

16 листопада 1976 — 9 липня 1979 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Уганді.

У 1979—1981 роках — експерт 2-го Африканського відділу Міністерства закордонних справ СРСР.

У 1981—1983 роках — заступник начальника Консульського управління Міністерства закордонних справ СРСР.

21 жовтня 1983 — 17 квітня 1987 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Судані.

З 1987 року — на пенсії.

• старший лейтенант
• капітан

• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.04.1985)
• орден Червоної Зірки (1944)
• орден Трудового Червоного Прапора (26.02.1958)
• орден «Знак Пошани» (1966)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медаль «За трудову доблесть» (1971)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної ради РРФСР (1982)
• Надзвичайний і повноважний посол (21.10.1976)

• Мусійко Євген Васильович