Мусін-Пушкін Володимир Олексійович

Граф Володимир Олексійович Мусін-Пушкін (7 листопада 1868 — 17 квітня 1918) — російський громадський і політичний діяч, член Державної ради Російської імперії.

граф Володимир Олексійович Мусін-Пушкін
Прапор
 Член Державної ради за виборами.
 
Народження: 7 листопада 1868(1868-11-07)
Смерть: 17 квітня 1918(1918-04-17) (49 років)
Носівка, Носівська волость, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, УНР
Освіта: Олександрівський ліцей
Рід: Мусіни-Пушкіни
Батько: граф Олексій Іванович Мусін-Пушкін
Мати: графиня Любов Олександрівна Кушелєва-Безбородько
Шлюб: графиня Єлизавета Василівна Капніст
Діти: Lyubov Musina-Pushkinad
Нагороди:
Орден Святого Володимира 3 ступеня
3-го ст.
Орден Святого Володимира 4 ступеня
4-го ст.
Орден Святої Анни 2 ступеня
2-го ст.

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія
Граф Мусін-Пушкін на костюмованому балу 1903 року.

Православний. З потомствених дворян Ярославської губернії. Великий землевласник Чернігівської губернії.

Син петербурзького повітового предводителя дворянства графа Олексія Івановича Мусіна-Пушкіна (1825–1879) і статс-дами графині Любові Олександрівни Кушелєвої-Безбородько (1833–1913). Онук державного контролера графа Олександра Григоровича Кушелєва-Безбородько.

Закінчив петербурзьку гімназію Гуревича і Олександрівський ліцей з Табелем про ранги чином 10 класу (1891).

Після закінчення ліцею поступив на службу в Міністерство юстиції, був відряджений для занять у 1-й департамент Сенату. Однак незабаром залишив державну службу і присвятив себе благодійній та громадській діяльності. Обирався гласним Сосницького, Ніжинського та Козелецького повітових і Чернігівського губернського земських зборів, почесним мировим суддею Сосницького повіту, Сосницьким повітовим (1893–1915) та Чернігівським губернським (1915–1917) предводителем дворянства. Також обирався гласним Петербурзької міської думи. З 1898 року працював над полегшенням потреб найбіднішого населення Петербурга.

З 1904 року був членом Головного управління Російського Товариства Червоного Хреста. У роки російсько-японської війни був членом виконавчої комісії з подачі допомоги хворим і пораненим воїнам, завідував відділом заготовок. Крім того, був віце-головою Комітету Санкт-Петербурзького дамського лазарету, Єлизаветинської громади Російського Товариства Червоного Хреста, товаришем голови Хрестового благодійного товариства.

6 вересня 1911 обраний членом Державної Ради від Чернігівського земства на місце померлого Михайла Красовського. У наступному році був переобраний. Примикав до групи центру. Дослужився до чину дійсного статського радника (1914), мав придворний чин церемоніймейстера (1909). Був герольдом ордена Святої Анни.

Убитий 17 квітня 1918 в селі Носівка Чернігівської губернії і аж 13 червня того ж року похований у Києві.[1]

Сім'я

Був одружений з графинею Єлизаветою Василівною Капніст (1868–1944), дочкою графа Василя Олексійовича Капніста (1838–1910) і княжни Варвари Василівни Рєпніни (1841–1919), внучкою декабриста Капніста Олексія Васильовича і племінниці князя Н. В. Рєпніна. У них було семеро дітей.

Нагороди

іноземні:

  • Турецька Орден Меджида 3-го ст. (1897);
  • Бухарський орден Золотої зірки 2-го ст. (1913).

Джерела
  • Список чинів Міністерства Імператорського Двору. Виправлений по 5 вересня 1910. — СПб., 1910. — С. 277
  • Календар Чернігівської губернії на 1915. Чернігів, 1914. С. 52
  • Список цивільним чинам четвертого класу на 1915 рік. — Пг., 1915. — С. 2371
  • Пам'ятна книжка ліцеїстів. Видання Зборів Курсових Представників Імператорського Олександрівського ліцею, СПб .: Друкарня МВС, 1911. С. 127
  • Левенсон, Марк Львович. Державна рада. — Петроград: Тип. Петроградської в'язниці, 1915. — С. 109

Посилання
link=
  1. Домашний архив Родины: "Мы будем счастливы - благодаренье снимку..." (російською). Родина - № 7(716). 1 липня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.