Мухаммад I ар-Рашид

Мухаммад I ар-Рашид (араб. أبو عبد الله محمد الرشيد باي; нар. 1710 12 лютого 1759) — 3-й бей Тунісу з династії Хусейнидів в 17561759 роках.

Мухаммад I ар-Рашид
араб. محمد الرشيد باي
Народився 1710[1]
Помер 12 лютого 1759(1759-02-12)
Бардо, Туніс, Туніс
Країна Османська імперія
Діяльність політик, музикант
Посада Bey of Tunisd
Рід Husainid Dynastyd
Батько Аль-Хусейн I
Брати, сестри Алі II (бей Тунісу)
Діти Махмуд (бей Тунісу)

Життєпис

Молоді роки

Син бея Аль-Хусейна I та корсиканки-наложниці. Народився 1710 року в Тунісі. Здобув гарну освіту. 1725 року оголошений спадкоємцем трону (бей аль-махала), що спричинило конфлікт батька та його названого сина Алі (був одночасно стриєчним братом Мухаммада).

1735 року Аль-Хусейна I було повалено алжирськими військами, що сприяли захопленню влади Алі. Мухаммад та його брат Алі втекли спочатку до Суза, а потім — Кайруану. тут вірні Аль-Хусейну війська боролися проти Алі I до 1740 року, коли місто було захоплено, а Аль-Хусейна старчено. Мухаммад втік до Алжир, а його брат до Костянтини.

Панування

1755 року перебрався до Костянтини, де все ще знаходився його брат. 1756 року за підтримки алжирських військ повалив стриєчного брата — бея Алі I, захопивши Туніс. Проте через поділ здобичі погиркався з алжирським деєм Алі II. В результаті Мухаммад I вимушений був тікати до Барди, його брат Алі Сфаксу. Туніс за підтримки яничар був захоплений алжирцями. Втім спроби останніх захопити Барду і Сфакс виявилися невдалими. Тому було домовлено про сплату одночасно алжирському дею 35 мулів срібла та щорічну данину в 50 тис. піастрів.

Наступні роки приділяв зміцненню влади в Тунісі. Помер Мухаммад I 1759 року. Йому спадкував брат Алі II.

Творчість

Був відомий як поет і музика. В його доробку є декілька поетичних збірок. Також був шанувальником арабоандалузької музики, яку збагатив турецькими і італійськими мотивами. Грав власні твори перед почтом в саду Мануба. В своєму палаці в Бардо створив музичну школу. На його честь музична спілка Тунісу 1934 року отримала назва Рашидійя.

Джерела

  • Kissling, Hans-Joachim; Spuler, Bertold; Barbour, N.; Eaton, Richard Maxwell (1997). The Last Great Muslim Empires. Princeton: Markus Wiener Publishers.
  • El Mokhtar Bey, Les Beys de Tunis 1705—1957. Tunis, 2002
  1. https://archives.yale.edu/agents/people/428
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.